Витрати на завантажувально-розвантажувальні і транспортні роботи складають біля 40% всіх витрат праці на фермах і з них приблизно половина припадає на видалення гною і посліду.

У загальному випадку технологічний процес видалення гною з тваринницьких приміщень, переміщення його до місць переробки і зберігання з наступним внесенням у грунт в якості добрив, можна розділити на такі операції (рис. 6.2)

Технологія видалення і утилізації гною з урахуванням його вологості і конструкції розроблюється для його наступних різновидностей:

- для підстилкового гною вологістю 75 – 90 %;

- для безпідстилкового вологістю 88 – 95 %;

- для рідкого гною вологістю 93 – 98 %;

- для тваринницьких стоків вологістю 99 %;

-          для підстилкового гною і посліду або суміші їх вологістю до 75%.

Після видалення із приміщень підстилкового гною його спрямовують у секційні сховища (карантинні ємності) для витримки його у продовж 6 діб з метою перевірки на зараження і для усунення цього зараження за допомогою хлорного вапна. Після цього гній транспортується безпосередньо у польові сховища, або на майданчики компостування для біохімічної обробки.

Безпідстилковий гній також спрямовується у карантинні сховища, потім його гомогенізують шляхом перемішування за допомогою гідравлічних барботерів. Вивантаження гною з карантинних ємностей здійснюється за допомогою насосів. Потім він підлягає розподілу на рідку і тверду фракції. При цьому рідка спрямовується у польові гноєсховища, а тверда – на майданчик для компостування.

Рідку фракцію часто перероблюють методом метанового зброджування з метою отримання біогазу.

Але перебродивший гній можна використовувати для виготовлення вітамінного концентрату, добавлення якого у корм тваринам збільшує продуктивність останніх і запобігає авітамінозу, так як у ньому міститься значна концентрація вітаміну В₁₂ – до 280...300 м²/л.