На практиці оцінка якості подрібнення найчастіше обмежується визначенням середньозваженого розміру часток на основі розсівання на решітному класифікаторі проби продукту за формулою

 

,                      (2.8)

 

де      М - середньозважений розмір часток (модуль), мм;

к_о, к₁,…к_п - середній розмір фракцій на дні коробки та на відповідних решетах класифікатора, мм. Визначається як середня величина між розмірами отворів решіт над і під відповідною фракцією продукту.

Р_о, P₁,…Р_п -  маса вказаних фракцій, г;

Р - загальна маса проби (наважки), г.

 

Повна ж якісна характеристика продуктів подрібнення будь-яких матеріалів включає більш широкий спектр показників: фракційний склад, середньоквадратичне відхилення s та ступінь нерівномірності (коефіцієнт варіації n). З точки зору виробничого призначення і технологічної ефективності при використанні кормів всі ці показники досить важливі і при подрібненні кормової сировини.

Коефіцієнт варіації (нерівномірність) фракційного складу n продуктів подрібнення визначають за формулою

,                                           (2.9)

 

де      V — коефіцієнт варіації, проц.;

          s - середньоквадратичне відхилення, мм 

 

При цьому слід виділити такі основні критерії та вимоги якісного подрібнення кормів:

- середньозважений розмір кормових часток має відповідати науково обґрунтованим зоотехнічним вимогам;

- коефіцієнт варіації фракційного складу продуктів подрібнення не повинен перевищувати 45 — 65 %. Верхня межа рекомендується для випадків переробки грубих кормів, дрібного та середнього помелу фуражного зерна; нижня — для крупного помелу концентрованих кормів.

 

У процесі подрібнення відбувається зменшення розміру часток пе­рероблюваного матеріалу. Показник кратності зменшення їх крупності — це ступінь подрібнення матеріалу. Він визначається як відношення середніх розмірів часток вихідної сировини D до кінцевого продукту d

                                                       (2.10)

У міру зменшення крупності часток матеріалу при його подрібненні збільшується кількість новоутворених часток, розширюється відкрита поверхня матеріалу.

 

Якщо площа поверхні матеріалу до подрібнення S_n становила

 

,                                           (2.11)

 

то з рис. 2.14 неважко пересвідчитися, що після скорочення крупності часток до розміру

                                                                                                                                                                                                                                                   (2.12)

їх кількість збільшиться до

 

  ,                                                 (2.13)

 

 

 

а площа поверхні матеріалу

                                                                                                                                                                                                                                              (2.14)

 

 

Рис. 2.14. Схема до скорочення крупності часток і утворення нових поверхонь у процесі подрібнення матеріалу

 

Тобто площа поверхні матеріалу у процесі його подрібнення зростає у тій же мірі, в якій відбувається зменшення крупності його часток. Отже, ступінь подрібнення — це також і показник прирощення (розширення) площі поверхні матеріалу

 

                                                  (2.15)

Звідси ще одне визначення: подрібнення — це процес утворення нових поверхонь або збільшення площі поверхні перероблюваного матеріалу. Прирощення поверхні при подрібненні одного куска матеріалу

 

,                                                  (2.16)

 

або з урахуванням (2.11)…(2.14)

 

                                          (2.17)