Забезпечення на заданому рівні значної кількості параметрів мікроклімату може бути досягнуто відповідною вентиляцією тваринницьких приміщень. Зокрема це стосується дотримання відповідного температурного режиму і граничного вмісту шкідливих речовин в повітрі та його вологості.

Розрізняють наступні варіанти систем вентиляції:

1) за призначенням – загальну, що забезпечує повітрообмін одночасно у всьому приміщенні, та локальну (місцеву), яка видаляє шкідливості із зони їх виділення, щоб не допустити їх поширення на все приміщення. Також може бути комбінована.

2) за способом забезпечення повітрообміну:

-          припливну – до приміщення надходить лише свіже повітря, а забруднене видаляється шляхом інфільтрації (крізь капілярні пори та щілини у конструктивних елементах приміщення);

-          витяжну – при якій спеціальні пристрої забезпечують вихід використаного повітря з приміщення, свіже ж надходить у результаті інфільтрації;

-          припливно-витяжну – коли надходження свіжого і видалення забрудненого повітря здійснюється за допомогою відповідних пристроїв (каналів, шахт, вентиляторів).

3) за способом спонукання переміщення повітря:

-          природну (гравітаційну) – при якій повітрообмін відбувається самопливом у результаті різниці щільностей теплого (у приміщенні) і холодного (навколо приміщення) повітря;

-          примусову з механічним побудником;

-          комбіновану – коли одночасно використовується як механічні побудники, так і самопливні пристрої.

4) за характером потоку повітря: горизонтальні і вертикальні. Перевагу віддають вертикальним системам з подачею повітря зверху вниз .

Витяжна система самостійно використовується рідко.

Причому повітря, яке подається або відводиться вентиляційною системою, може, залежно від умов, відповідним чином оброблятись: нагріватись, охолоджуватись, дезодоруватись (знищення неприємних запахів), знезаражуватись (дезінфекція), зволожуватись або осушуватись.

 Основні вимоги щодо конструктивного виконання зводяться до того, що:

- припливні канали розміщують у верхній або середній частині приміщення,  канали обладнуються  дефлекторами для відводу потоків повітря від тварин;

- витяжні канали розміщують у нижній частині приміщень в зоні знаходження тварин і під підлогою (у разі їх утримання на щілинній підлозі) для видалення забрудненого повітря із гноєзбиральних каналів;

- виходи припливних каналів і входи витяжних не повинні розташовуватись один проти одного  на відстані менше 2,5 м.