6.7 Гідравлічні системи гноєвидалення
Система гноєвидалення є однією з найбільш важливих систем на фермі. Її
робота найбільшою мірою впливає на мікроклімат в приміщенні і здоров'я тварин.
Гідротранспортна система гноєвидалення складається з гноєприймальних
(поздовжніх) каналів і поперечного (одного чи двох) каналу-колектора,
гноєзбірника з насосною станцією і гноєпровідної мережі. Зверху гноєприйомні
канали закриті решітками (щілинні підлоги).
Щілинну
підлогу виготовляють з достатньо міцного, стійкого до агресивного середовища і
дешевого матеріалу. Бажано, щоб цей матеріал мав теплоізоляційні властивості і
не спричиняв інтенсивне стирання ратиць. Важливою характеристикою матеріалу
підлоги є здатність до самоочищення, що зменшує затрати праці на прибирання
приміщень. Ширина щілин і планок повинна відповідати віку та виду тварин.
На комплексах
великої рогатої худоби застосовують збірні решітки, складені з окремих планок
трапецеїдального перетину. Планки, виготовлені промисловим способом, являють
собою ненапружені бетонні балки, або їх роблять з попередньо напруженого
залізобетону. Для свинарських комплексів решітки виготовляють у вигляді залізобетонних, пластикових, чавунних чи азбестоцементних панелей. Пластикові підлоги (рис.
6.16) застосовуються, в основному, в конструкціях
станків для утримання поросят з повністю щілинною
підлогою.
Пластикові щілинні підлоги дешевші, але у поросят ростуть ратиці, які вони повинні сточувати, інакше може статися викривлення ніг, що не допустимо при вирощуванні племінних поросят. Тому на племфермах рекомендуються комбіновані бетонні суцільні і дренажні підлоги з чавунними щілинними підлогами. Розмір щілини підлоги на ділянці дорощування не повинен перевищувати 12 мм.
Рис. 6.16. Пластикові підлоги для утримання
поросят
Гноєприймальні канали прокладають вздовж приміщень по довжині рядів чи стійл станків. Їх роблять із залізобетонних
блоків (лотків) чи з монолітного бетону, розташовуючи дно каналу горизонтально,
чи з ухилом 0,003…0,005 у бік поперечного колектора. При будові самопливної
системи ухил дна каналу необхідний лише для полегшення умов чищення каналу і
первісного запуску системи в експлуатацію. Канали відстійно-лоткової системи для
ферм великої рогатої худоби роблять з ухилом і = 0,01…0,02, ширина каналів у
корівниках з безприв'язним утриманням дорівнює 1…1,2 м, з прив'язним утриманням
- 0,7…0,9 м, у свинарниках - 0,9 м.
Поперечний переріз (рис. 6.17, а) поздовжніх каналів у свинарниках
прямокутний із скошеними чи закругленими двома кутами.
При змивній системі — U-
подібний перетин. Канали в корівниках нерідко роблять із скошеною задньою
стінкою.
На рис. 6.17, б представлений
розріз самопливного каналу зі змивним трубопроводом і поперечний колектор.
Головна частина подовжнього каналу подовжується на відстань l = 0,5-1 м за межі щілинної підлоги з
метою усунення випадків нагромадження гною біля торцевої стінки каналу і
посилення рухливості гнойової маси.
У нижній (випускній) частині каналу (рис. 6.17, в) у місці його примикання до поперечного колектора встановлені в направляючих рамках шибер, поріг висотою 100-150 мм і гідрозатвор.
а - поперечні перерізи каналів: 1 -
прямокутне зі скошеними кутами,
2 -
прямокутне з закругленими кутами, 3 - трапецеїдальне з овальним дном, армованим
сектором азбестоцементної труби, 4 - зі скошеною задньою стінкою; б - поздовжній розріз самопливного
каналу: 1 - засувка, 2 - змивний трубопровід, 3 - щілинна підлога, 4 -
шибер, 5 - гідрозатвор, 6 - кришка люка, 7 -
поперечний колектор, 8 - поріжок, 9
- гнойова маса; в - фрагмент випускної частини каналу: 1 -
гнойова маса, 2 - поріжок, 3 - гідрозатвор, 4
- поперечний колектор; г- змивний
бачок: 1 - змивна труба, 2 - засувка, 3 - опора, 4 - бак місткістю 0,5…1
м3, 5 - накопичувальна труба, 6 -
вентиль.
гноєвидалення
Поріжки і шибера в
самопливних каналах служать для запуску системи в самопливний режим роботи при
введенні її в експлуатацію після спорудження або чищення каналів.
Гідрозатвор призначений для запобігання
проникнення шкідливих газів з поперечного колектора через гноєприймальний канал у
приміщення. Це виключає також можливість поширення інфекції через
канали.
Колектор
(поперечний канал) служить для самопливного транспортування гною, що видаляється з
приміщень у гноєзбірник. Він іноді виконується з азбестоцементних чи
залізобетонних труб діаметром не менше 0,5 м, що укладаються під землею з ухилом
0,01-0,02. При цьому потрібно розташувати його на 0,3 м нижче випускного кінця
подовжнього каналу.
Робота гідравлічної самопливної
системи періодичної дії протікає в
такий спосіб.
Перед пуском в експлуатацію всі гноєприймальні і поперечний канали звільняють
від будівельного сміття і сторонніх предметів, перевіряють якість стиків
залізобетонних блоків і усувають можливі нерівності на внутрішній поверхні
каналів. Одночасно перевіряють якість монтажу
поріжка, шибера і гідрозатвора, звертаючи увагу на легкість їхніх переміщень у
напрямних рамках. Після установки поріжка і шибера на місце канал заповнюють
водою до рівня поріжка (100-150 мм). Екскременти
тварин, провалюючись через решета, накопичуються в каналах до рівня поріжка в
головній частині каналу, при якому відстань від поверхні шару маси до нижньої
поверхні щілинної підлоги допускається не менш
0,3-0,35 м (відповідно до санітарно-ветеринарних вимог). Практика
показує, що період нагромадження гною складає 7—14
днів, в
залежності від віку і породи тварин, кормового
раціону і пори
року.
Після заповнення каналу шибер відкривають і випускають гній, що
нагромадився, тим самим приводячи в дію самопливну систему, тому що шар гною, що
залишився в каналі, на рівні поріжка витісняється свіжою гнойовою масою, що
надходить у канал.
При зміні поголів'я в приміщенні (при закінченні відгодівлі, при
переході на пасовищний спосіб і т.п.) роблять чищення каналів, для цього
виймають з них поріжки і роблять злив всього вмісту з каналу.
При цьому додають воду і застосовують побудники для зколомучення осаду,
що утворився на дні каналу.
При роботі змивних систем над головною частиною кожного
поздовжнього каналу встановлюють змивний бачок (рис.6.17, г) зі швидкодіючою засувкою. Змивні
бачки з'єднуються з каналом сталевою трубою Æ 100-150 мм. Промивають канали 1-2
рази в добу.
Видалення гнойової маси з поперечного колектора проходить самопливом у
сполученні з періодичним змивом (2-4 рази в добу) очищеною рідиною або технічною
водою. Для цього від насосної станції прокладається магістральний змивний
трубопровід, наприкінці якого встановлені насадки чи форсунки. Тиск на виході зі
змивних насадок повинен бути не менше 0,1 МПа. На відводах змивного трубопроводу
в гноєприймальних каналах встановлюють засувки
з ручним керуванням, а на магістральному трубопроводі - засувки з
електроприводом і дистанційним керуванням.
Найбільш ефективною системою
гноєвидалення в свинарниках визнано на сьогодні відстійно-лоткову систему (самопливна періодичної дії)
через її простоту та надійність роботи, низьку ресурсоємність (витрата води
знижується на 30-40%), універсальність (підходить для будь-яких
приміщень).
Самопливна система
періодичної дії (
рис. 6.18) являє собою систему каналів (іноді їх називають ваннами), закритих
згори пластиковою підлогою або бетонно-щілинними підлогами, через які в них
потрапляє гній. Під каналами під певним кутом проходять труби для гноєвидалення
з антилипучим шаром, що ведуть у відстійник.
Від каналів труби відділяють заглушки. Гній накопичується в каналах два тижні,
після чого співробітник ферми по черзі піднімає пробки і гній самопливно витікає
у відстійник.
Реалізується така система за допомогою пластикової труби діаметром 250
мм. Для розрідження повітря в системі передбачений випускний клапан діаметром
160 мм. Для запобігання прилипанню гною до дна ванни має бути створена водяна
подушка глибиною до 100 мм.
Рис. 6.18. Фрагмент самопливної системи періодичної дії
у свинарнику