На 1 січня 2010 р. загальна кількість овець скоротилася до 0,7 млн. голів (для порівняння у 1990 р. було 8,42 млн.гол.).

Основною причиною різкого скорочення поголів’я овець вовняного напряму є низька частка вартості вовни -5-7% в структурі вартості продукції, тоді як частка переробників і посередників становить 93-95%. У розвинених країнах частка товаровиробників становить 30-40%.

Вівчарство має багато переваг: низька собівартість 1 ц приросту у порівнянні з іншими видами тварин і птиці, низька витрата кормів та праці, менша потреба у капітальних вкладеннях. Крім того, вівчарство характеризується багатоплідністю, ранньою здатністю до парування і високою трансформацією білка корму в білок м'яса. За кількістю чистого м'яса і кісток та сухожилля баранина  перевищує всі інші види м'яса при оптимальному співвідношенні білка до жиру 17:17, більш високому вмісту вітамінів групи В. Молоко овець має енергетичну цінність більшу в 1,5 рази, ніж у корів.

Системи утримання овець - пасовищна, пасовищно-стійлова, стійлово-пасовищна та стійлова.

При пасовищно-стійловій системі приблизно дві третини року вівці знаходяться на пасовищах, де основу їх кормових раціонів складають зелені корми; при стійлово-пасовищній системі ці корми становлять лише 35—40 % річної потреби.

Цілорічна стійлова система утримання особливо доцільна при відгодівлі молодняку та дорослого поголів'я. У великих спеціалізованих вівчарських господарствах створюють комплексно-механізовані ферми. Такі ферми повинні включати приміщення для окоту й утримання вівцематок з новонародженими ягнятами та приміщення для вирощування ягнят після їх відлучення від маток, а також цех для штучного вирощування ягнят і пункт для штучного осіменіння овець. Крім того, до складу вівчарської ферми входять комплект кошарного обладнання (щити уніфікованої огорожі) для утворення оцарків, сакманів тощо, механізовані кліткові батареї для ягнят.

При годівлі перспективним є використання повнораціонних гранул і брикетів, приготовлених на основі кормової монокультури, а також різних кормових сумішок. Роздають їх у бункерні чи лінійні годівниці мобільними засобами або за допомогою транспортерів годівниць.

Гній прибирають бульдозерами з вівчарень у кінці кожного туру окоту після відлучення ягнят, а з відкритих кошар — один раз на рік після закінчення стійлового періоду.

Стрижуть овець на стаціонарних або тимчасових пересувних пунктах. Відповідно до цього і профілактичну обробку тварин здійснюють у стаціонарній механізованій ванні або на пересувній установці (на пасовищах).

Необхідно провести організаційно-технологічні заходи по переходу у Степовій і Лісостеповій зонах до пасовищної системи утримання овець на культурних і покращених пасовищах з використанням електроогорож та організацією регульованого загінного пасіння тварин. Перехід до такої системи знизить трудові й матеріальні витрати в 3-5 разів.