Машиновикористання в тваринництві

Для свинарських ферм і комплексів найдоцільніший так званий павільйонний тип забудови, коли свинарники розміщені автономно один від одного. При такій забудові можлива організація вигулів та забезпечення природного освітлення приміщень. Технологічні розриви між свинарниками повинні становити 18 - 20 м.
Для зручності проведення заходів санітарної обробки і дезінфекції приміщень свинарники розділяють суцільними перегородками на ізольовані секції. Останні використовуються за принципом "все зайняте - все вільне". Місткість секцій визначається залежно від розміру технологічних груп, але не повинна перевищувати 60 маток у свинарниках - маточниках, 600 відлучених поросят, 1200 свиней на відгодівлі.
Кожний етап технологічного процесу закінчується пере веденням тварин на іншу виробничу ділянку (цех, сектор).
Залежно від виробничого напряму і типорозміру ферми застосовують такі основні системи утримання свиней: безвигульну і вигульну.
Безвигульна система утримання найбільш поширена у великих тваринницьких підприємствах. При цій системі утримання тварини від народження до реалізації знаходяться в приміщеннях з індивідуальними або груповими станками. Іноді практикують клітково - ярусне утримання. Інтенсивне ведення свинарства при цілорічному безвигульному утриманні всіх вікових і виробничих груп свиней часто призводить до ослаблення конституції, зниження їх продуктивності. Тому для підприємств племінного напряму, а також кнурів - плідників, свиноматок і ремонтного молодняку промислових репродукторів доцільна вигульна система утримання.
Вигульна система утримання підрозділяється на режимно - вигульну і вільновигульну. При режимно - вигульному утриманні тваринам надається можливість виходу з приміщень на вигульні  майданчики лише  в  час,  передбачений розпорядком дня; у варіанті вільновигульного утримання тварини мають можливість постійного доступу до місця вигулу. Вигульні майданчики розміщують переважно уздовж стін свинарників і розділяють на окремі секції.
Технологія утримання свиноматок може бути по 3 фазам:
 Однофазне утримання, при якому маток через 21...35 днів після опоросу переводять в цех запліднення, а поросят залишають в маткових верстатах, де їх дорощують і відгодовують до здачі на м'ясокомбінат
 Двофазне утримання, при якому поросят від народження до закінчення відгодівлі переміщують один раз. При відбиранні їх у віці 26...35 днів маток переводять в цех запліднення, а поросят залишають у верстатах для опоросів до тримісячного віку, потім їх переводять в цех відгодівлі
 Трифазне утримання, при якому поросят переміщують двічі. Спочатку при відбиранні, у віці 26...45 днів або 60 днів, їх переводять в цех дорощення (цех поросят-від'ємишей), а потім у віці 90...120 днів - в цех відгодівлі.

Норма площі вигулів для кнурів та поросних свиноматок (за 10 - 15 днів до опоросу), а також підсисних свиноматок з поросятами становить 10 м2 на одну голову, для свиноматок холостих і першого періоду поросності - 5 м2, ремонтного та відгодівельного молодняку - відповідно 1,5 і 0,8 м2 на одну голову. Вигульні майданчики повинні мати суцільне тверде покриття.
Приміщення для літньотабірного утримання будують за типом стаціонарних будівель або у вигляді пересувних будиночків.
Різні статево - вікові групи тварин утримуються в станковому обладнанні, що передбачено діючими типовими проектами свиноферм і комплексів різної потужності.
Для опоросу свиноматок і утримання їх з поросятами до 30 - 60 - денного віку використовують обладнання з дво- (ОСМ-120) або трибоксовими (ОСМ-60, СОС-Ф-35) станками, а також спарені двосекційні станки (типу ССД). Наявність перегородок усередині станка (рис. 2.10) дозволяє утворювати в ньому бокси для утримання і фіксованого опоросу свиноматки, годівлі та відпочинку поросят. Внутрішні перегородки можна переставляти, трансформуючи при цьому площу боксів залежно від фізіологічного стану свиноматки чи віку поросят.
Станки оснащені сосковими напувалками та годівницями. У боксах для поросят положення їх регулюється по висоті. Конструкція станків дозволяє застосовувати одну із систем прибирання гною: механічну - за допомогою скребкових транспортерів або гідравлічну (відстійно - лоткову чи самопливну). Бокси для відпочинку поросят обладнують установками для їх обігрівання та опромінювання (ИКУФ - 1М).

Рис. 2.10. Схема станковогообладнання свинарників – маточників ОСМ-60: І - бокс для  свиноматки; ІІ - бокс для годівлі поросят; ІІІ - бокс для відпочинку поросят. 1, 2 - годівниці відповідно для свиноматки і поросят; 3, 4 - напувалки відповідно для свиноматки і поросят; 5 - установка для обігрівання і опромінювання поросят (ИКУФ - 1М); 6 - бокова перегородка; 7 - обмежувальна задня дуга; 8 - дверцята.

Для погніздного утримання відлучених поросят застосовують групові станки (КГО - Ф - 10). Це збірна конструкція у вигляді окремих кліток з піднятою щілинною підлогою. Годують поросят розсипними комбікормами за допомогою групової бункерної самогодівниці, напувають — із соскових автонапувалок (АС-Ф-25, ПБП - 1А). Станки також оснащені установками типу ИКУФ.
Поросят на дорощуванні утримують залежно від прийнятої технології погніздно (8—10 голів) або групами (до 20—25 голів) у станках, розмір яких вибирають із розрахунку 0,35—0,4 м2 площі підлоги на одну голову. У свинарниках для дорощування виділяють кілька станків (до 5 % загального поголів'я), в яких утримують слабких, відсталих у рості поросят (не більше 12 голів у станку).
Ремонтний молодняк утримують до 4 - місячного віку погніздно з наступним формуванням у групи по 10 свинок і 5 кнурів залежно від їх живої маси та віку. Щоденно твариндвічі випускають на прогулянку тривалістю 1 - 1,5 год. Для активного моціону тварин на великих промислових комплексах доцільно використовувати механічні установки типу "Тренажер".
Відгодівельне поголів'я утримують у спеціальних приміщеннях (рис. 2.11), розміщуючи їх групами по 10 - 15 (але не більше 25) голів у станку. Для прибирання гною можуть використовуватися механічні й гідравлічні технічні засоби.
Свинарники для всіх виробничих груп тварин будують за типовими проектами, рекомендованими для даної зони. Особливу увагу приділяють обмежуючим конструкціям свинарників. Коефіцієнт опору теплопередачі стін та стелі по винен становити не менше 5 кДж/м2год°С. Підлога бути не слизькою, з низькою теплопровідністю, вологостійкою та стійкою до дії активних речовин гною та дезінфікуючих розчинів, крім того, у зоні лігв мати ухил 0,01° у бік стічних лотків і підніматися на 5—10 см над рівнем підлоги проходів. У свинарниках-маточниках, а також для відлучених поросят доцільно використовувати обігрівання підлоги чи обігрівальні килимки.

Рис. 2.11. Свинарник – відгодівельник: а - схема; б - поперечний розріз; 1 - лігво; 2 - решітчаста підлога; 3 - кормовий прохід; 4 - годівниця; 5 - припливна вентиляція; б - напувалка; 7 - перегородка; 8 - повороті решітки; 9 - зливна труба; 10 - канал гідравлічної системи видалення гною; 11 - трубопровід; 12 - витяжна вентиляція

Площа станка має зону відпочинку (лігво) та кормо гнойову, в якій розміщують годівниці та автонапувалки. Водночас ця зона служить для дефекації тварин.
Залежно від ширини свинарника станки розміщують в один, два і більше рядів. При дворядному плануванні станків проходи розташовують по поздовжній осі приміщення або ж уздовж його стін. У разі багаторядного планування станків між поздовжніми проходами обладнують по два суміжних ряди станків. Ширину проходів узгоджують із засобами механізації роздавання кормів.
Станкове обладнання для всіх статево - вікових груп комплектують із уніфікованих елементів індивідуальних та групових станків, які мають плоскі секції огорож, двері та годівниці, складених за допомогою з'єднувальних та фіксувальних пристроїв. Огорожа та перегородки станків можуть бути металевими, залізобетонними або з інших будівельних матеріалів; виготовляються суцільними висотою 1,4 м для кнурів, 1 м - для свиней на відгодівлі і 0,8 м - для молодняку.
На продуктивність тварин значний вплив мають розміри лігва та фронт годівлі. Рекомендовані величини площі лігва і фронту годівлі наведені в таблиці 2.1 Глибина станків для вирощування та відгодівлі молодняку не повинна перевищу вати 3,5 - 4 м. Уздовж годівниць (у зоні кормо - гнойового проходу) суцільною смугою шириною 1 м, а при годівлі в спеціальних приміщеннях  ("їдальнях") - по всій їх площі і в проходах до них можна насталити решітчасту підлогу, під якою обладнують канали гідравлічної системи прибирання гною, що значною мірою зменшує затрати праці на прибирання приміщень та видалення гною.