Машиновикористання в тваринництві

Традиційно склалося, що сільське господарство як виробнича сфера поєднує дві галузі – рослинництво і тваринництво. Одна з особливостей сільського господарства – це велика розосередженість об’єктів виробництва, технологічних процесів і операцій на значних площах та відстанях. Воно спричиняє великі витрати на мобільні операції та межопераційні переміщення машин, об’єктів і продуктів виробництва та самих виконавців. З цим також пов’язані розосередженість засобів, істотності відмінності в умовах та можливостях виробництва: різниця в розмірах і фондооснащеності, у рівнях технічного забезпечення (механізація, автоматизація) і продуктивності праці тощо.
Стосовно кормовиробництва, тваринництву притаманні типові риси сільського господарства із сезонним характером робіт. Проте аналіз організаційно – технологічних особливостей, економічної структури галузей сільського господарства свідчить, що тваринництво значно ближче до промисловості за такими принциповими ознаками:
 - чітка періодичність повторення виробничих процесів і операцій протягом кожної доби та з року в рік;
 - постійність розпорядку дня і обслуговуючого персоналу;
 - можливість дотримання ритмічності та потоковості в роботі;
 - широке застосування електричної енергії.
Перелічені та деякі інші ознаки промислового підходу до виробництва вказують на значні потенційні можливості галузі тваринництва щодо підвищення продуктивності праці.
Поряд з тим тваринницькі ферми та комплекси мають і суттєві відмінності від промислових підприємств. Порівняно за промисловими об’єктами, які являють собою замкнуті динамічні системи «людина - машина» з обмеженим зворотнім зв’язком, тваринницькі підприємства – це біотехнічні системи «людина – машина - тварина» за незалежними активнодіючими біологічними елементами.
Функціонування тваринницьких підприємств пов’язано з виробничою експлуатацією живих організмів, які відзначаються високим рівнем організації центральної нервової системи. Вони підпорядковані своїм внутрішнім фізіологічним та біохімічним процесам і законам. Це значною мірою удосконалює виробництво молока, м’яса, яєць, вовни тощо.
Технологія виробництва продукції тваринництва – це комплексна наука, завдання якої полягає в тому, щоб обґрунтувати структуру процесу виробництва тієї чи іншої продукції, створювати основи економічно найраціональніших комбінацій використання робочої сили та засобів виробництва що забезпечать ефективніше використання наявних ресурсів, збільшення обсягу вироблюваної продукції з можливо меншими витратами.
Технологічна та економічна ефективність тваринництва залежить від того, наскільки людина як ведуча ланка вказаної біологічної системи пізнає зв’язки і взаємодії між її елементами, навчитися управляти ними в такій мірі, якої вимагають умови та методи промислового виробництва.
Промислове виробництво функціонує за законами фізики, хімії, математики, технічних та економічних наук. Для досягнення поставленої мети в промисловості людина діє на об’єкти виробництва (сировина, матеріал, продукція) через відповідальні засоби (техніка, приміщення, споруди).
У тваринництві дія людини за допомогою відповідальних матеріально – технічних засобів на корми, воду та інші складові частини виробництва виявляється у вигляді запланованої продукції лише через тварину. Це принципова відмінність, яка умовно поділяє технологію виробництва на дві частини: зооінженерну (біологічну) та інженерно – технічну (машину).
Біологічна технологія, виходячи з умови досягнення запланованого обсягу продукції при оптимальних витратах кормів, затратах праці та матеріальних засобів, включає вибір породи та системи утримання тварин, способу їх годівлі та догляду за ними, розробку питань відновлення стада, санітарно – ветеринарного обслуговування, екології. Ця частина є своєрідною основою всієї технології виробництва продукції тваринництва.

Рис. 1.1. Комплекс наук, на яких базується технологія виробництва продукції тваринництва.

Машинна технологія подібно до промислових підприємств включає процеси серійного, тобто потокового виробництва будь – якої продукції заздалегідь розробленими способами. Систематичні удосконалення машинних технологій мають на меті зниження витрат ресурсів (трудових, матеріально-технічних економічних) на виробництво одиниці запланованої продукції.
Отже технологія виробництва продукції тваринництва ґрунтується на науках, що визначають форми, способи і засоби виробництва і мають безпосереднє відношення до цілого комплексу наук: біологічних, технічних, організаційно – економічних (рис. 1.1). Це – методична наука, що визначає не тільки шляхи і способи доцільного взаємного пристосування об’єктів живої природи, але разом з тим охоплює комплекс організаційно – технічних заходів, що узгоджують розділені за часом та місцем операції щодо виробничої експлуатації тварин і поєднують їх у злагоджений процес, який можна механізувати і автоматизувати.
Спеціаліст сучасної галузі тваринництва повинен володіти знанням тваринницької (за аналогією із землеробською) професії, системи машин, на яких ґрунтується моделювання і розрахунок технологічних процесів, а також виробничих підприємств у цілому; методами поопераційної технології проектування, оснащення, налагодження і керування машинними способами виробництва тваринницької продукції.