Машиновикористання в тваринництві

Сучасна організація заходів і положень системи ППРТОТ включає комплекс організаційно-технічних операцій, які проводяться планово для ефективного використання тваринницької техніки. Ефективність же експлуатації визначається формою організаційно - технічного обслуговування.
Система технічного обслуговування розроблена і функціонує за такими основними принципами: розділення, спеціалізація й коопераціяпрацівиконавців; плановість та запобіжність; мобільність і оперативність проведення всіх заходів, а також економічність.
Принципи розділення і спеціалізації полягають в тому, що виконання всіх видів регламентованих робіт розподіляється і закріплюється за конкретними виконавцями: операторами і слюсарями ферм, спеціалізованими ланками майстрів-наладчиківтощо. Кожний з них виконує постійні операції технічного обслуговування групи однотипних машин або чітко визначений перелік операцій при обслуговуванні всіх машин та обладнання. Все це дає можливість швидше засвоювати технологію виконання робіт, застосовувати спеціалізоване об¬ладнання, прилади та інструмент, поліпшувати умови праці і підвищувати майстерність та кваліфікацію виконавців, що, в свою чергу, підвищує якість і скорочує строки виконання робіт, забезпечує відповідну надійність машин.
Кооперація праці виконавців передбачає, що один і той же виконавець виконує кілька операцій обслуговування. Особ¬ливо великого значення цей принцип набуває для невеликих ферм Із малими обсягами робіт по обслуговуванню облад¬нання.
Принципи плановості та запобіжності системи розглянуті в підрозділі 8.1.
Висока мобільність і оперативність — здатність усувати відкази машин і виконувати необхідний комплекс регламентованих робіт з технічного обслуговування протягом визначеного зоотехнічними вимогами часу. Збільшення часу простоїв машин та обладнання призводить до недоотримання частини продукції, порушення ритмічності виробництва і розкладу робочого дня на фермі.
Економічність — окупність витрат на створення і функціонування всієї системи технічного обслуговування. Ці витрати не повинні перевищувати отримуваний ефект від підвищення технічної готовності машин, скорочення їх простоїв, а також збільшення продуктивності тварин і птиці та поліпшення якості вироблюваної продукції.
На основі цих принципів у сучасному тваринництві існують три основні форми організації ТО машин та обладнання. Перша передбачає виконання всіх технічних заходів силами господарства, друга — силами господарства та спеціалізованих підприємств (станцій технічногообслуговування, ремонтно-технічних тощо),третя як експериментальна — це гарантоване технічне обслуговування. Вказані форми організації різняться між собою обсягами і комплексністю робіт по ТО і поточному ремонту, що виконуються різними виконавцями.
Друга й третя форма виникли в зв'язку з тим, що на тваринницьких фермах та комплексах у великій кількості з'явилися складні машини, засоби і цілі системи автоматизації. Постійна працездатність такої техніки, зниженнявитрат на її утримання можуть бути досягнуті тільки при висококваліфікованому технічному обслуговуванні й ремонті з використанням спеціалізованої матеріально-технічної бази. Централізоване і гарантоване технічне обслуговування відповідають цьому якнайкраще.
Основою для вибору організаційної форми техобслуговування і ремонту машин та обладнання конкретної ферми є зниження експлуатаційних витрат на одиницю тваринницької продукції. Досягнути цього можна оптимальним поєднанням можливостей ремонтно-обслуговуючої бази господарства і спеціалізованих підприємств зони або району.
Усі роботи, що стосуються монтажу, обкатки і налагодження машин та обладнання виконують слюсарі під керівництвом майстра-наладчика спеціалізованих служб чи підприємств. Після цього техніку передають завідуючому (бригадиру) ферми, який відповідним актом закріплює її за окремими працівниками.
У агрофірмах, де технічне обслуговування технологічного обладнання здійснюється силами господарства, 75— 90 % цих робіт виконує персонал, що безпосередньо працює на цьому обладнанні (механізатори-тваринники, оператори), які провадять дві третини робіт ЩТО, беруть участь в періодичних ТО і технічних оглядах. Це сприяє виконанню операцій ТО в повному обсязі і на потрібному технічномурівні, підвищуєкваліфікацію механізаторів-операторів.
Слюсарі ферм, як правило, мають спеціальну підготовку і є найбільш кваліфікованими працівниками галузі тваринництва. До їхніх обов'язків входять виконання складних операцій і здійснення контролю при ЩТО, усунення відказів, що виникають у процесі експлуатації обладнання, його регулювання.
Для виконання значного обсягу робіт, пов'язаних із розбиранням машин, заміною або ремонтом окремих вузлів і агрегатів, залучають слюсарів-ремонтниківцентральноїремонтної майстернічимайстрів-наладчиківавтопересувноїмайстернізагальногосподарського пункту ТО фермської техніки.
Ланки майстрів-наладчиків створюють із досвідчених механізаторів, які добре знають будову, регулювання та правила експлуатації всіх типів машин, що використовуються у тваринництві. Вони проходять спеціальну підготовку на курсах чи у відповідних училищах. Основні функції ланок майстрів-наладчиків — це проведення періодичних технічних обслуговувань. У випадках, коли завантаження на цих роботах менше місячного фонду, вони провадять ремонт вузлів та агрегатів. На ферми майстри-наладчики виїжджають відповідно до графіка ТО, розробленогоінженеромабо техніком-механіком з механізаціївиробничих процесів у тваринництві.
Така форма організації ТО фермського обладнання власними силами використовується у випадках розміщення невеликих тваринницьких ферм у різних населених пунктах, які входять до складу даного господарства. При цьому на центральній садибі знаходиться розвинута ремонтна база (майстерня), а на фермах обладнують тільки невеликі пости ТО.
Перевагою даної організаційної форми є наближеність ремонтних засобів і обслуговуючого персоналу до місць використання машин. Це дозволяє оперативно усувати відкази машин і значно скорочувати транспортні витрати. Крім того, наближається до свого максимального значення оперативний час роботи слюсарів у результаті скорочення їх переїздів з одного об'єкта на інший, а також зменшуються витрати на керівництво (більшу частину цих функцій виконує загальний апарат управління господарства). Суттєвими недоліками цієї форми є розосередженість ремонтних засобів, запчастин і матеріалів по окремих господарствах або їх відділках, що спричиняє їх дефіцит в одних місцях і надлишок в інших; не завжди достатній рівень кваліфікації працівників. Інженерно-технічні працівники зайняті в основному питаннями ТО і ремонту машин, у зв'язку з чим приділяють менше уваги організації основного виробництва.
У варіанті комбінованої форми організації ТО — силами господарств і ремонтно-обслуговуючих підприємств — за технічну готовність і безперебійну роботу машин та обладнання несуть відповідальність обидві сторони. При цьому працівники господарства виконують операції ЩТО, усунення простих відказів і проведення періодичного обслуговування нескладних машин. Ремонтно-обслуговуюче підприємство на договірних умовах здійснює проведення періодичних ТО складних машин та обладнання на тваринницьких фермах, забезпечує запасними частинами й агрегатами, надає кваліфіковану допомогу в експлуатації техніки та навчанні операторів і слюсарів.
Досвід централізованих служб ТО машин та обладнання у тваринництві свідчить, що для виконання робіт із виїздом у господарства необхідно мати комплексні ланки майстрів-наладчиків двох напрямів — для ТО технологічного обладнання, а також холодильних установок та електрообладнання. Недоцільно мати окремі ланки щодо обладнання кожної технологічної лінії у тваринництві (приготування і роздавання кормів, водопостачання й напування, прибирання гною, доїння корів і первинна обробка молока тощо). Велика кількість вузькоспеціалізованих ланок не дає можливості рівномірнозабезпечити їх роботою, ускладнює контроль якості виконання робіт.
Склад ланок бажано мати постійним. За кожною з них краще закріпити конкретні ферми. Це підвищує продуктивність праці і відповідальність за якість технічного обслуговування. До складу ланки, як правило, входить три робітника, серед яких шофер-слюсар. Обов'язки розподіляються так, щоб за кожним з них були закріплені конкретні машини та агрегати для проведення ТО.
У разі такої організаційної форми ТО фермської техніки на працівників господарства припадає до 80 % виконуваних робіт, а інші 20 % — на ремонтно-обслуговуюче підприємство. Обмежувальними факторами зростання частки останнього є збільшення транспортних робіт і витрат на оплату праці, оскільки вона нараховується також і за час перебування робітників у дорозі.
Комбінована форма обслуговування є найбільш поширеною та ефективною. Серед її переваг можна відзначити опера¬тивність і високу якість виконання виробничих функцій, наближеність ремонтно-обслуговуючої бази та персоналу до основного виробництва.
При розглянутих взаємовідносинах між господарствами та спеціалізованими службами щодо їх матеріально-технічного забезпечення і централізованого ТО останні несуть відповідальність, в основному, за безпосередньо виконувані ними роботи (монтаж, пусконалагодження, а також періодичні технічні обслуговування машин і обладнання). При цьому ТО провадять згідно з узгодженим графіком; усування відказів і ремонт техніки, а також заміна вузлів та агрегатів виконується спеціалізованими службами за окремими заявками господарств. Спеціалізовані служби не несуть відповідальності за ті матеріальні збитки, які можематигосподарство, наприклад, у разіпростоювання техніки або її недоброякісної роботи.
У господарствах із слабкою ремонтно-технічною базою впроваджується гарантоване технічне обслуговування тваринницьких підприємств за одним із двох варіантів. Перший передбачає, що прості види технічного обслуговування обладнання (ЩТО, деякі щотижневі) здійснюють оператори і слюсарі ферм, а всі інші заходи — працівники централізованих служб згідно з договором з господарством. Цим договором визначається розмір щомісячних або річних відрахувань за всі види послуг: планові ТО, усунення несправностей та поломок, ремонт машин і обладнання, їх заміну при відпрацюванні свого строку.
За другим варіантом оператори тваринницьких об'єктів виконують лише прості операції ЩТО. Складні операції ЩТО та періодичні обслуговування фермської техніки здійснюють слюсарі, які проживають на території господарства, але підпорядковані централізованим службам. Періодичні технічніобслуговуванняпровадять відповідно до графіка, ремонтні роботи — за потребою, а усунення несправностей машин та обладнання — за викликом із господарства. Технологічне обладнання, що відпрацювало свій строк чи за технічним станом непридатне до подальшої експлуатації згідно з вис¬новком спеціаліста централізованого підприємства, замінюють новим.
Відповідно до договору про гарантоване обслуговування централізована служба несе повну відповідальність за тех¬нічний стан машин на фермі і відшкодовує матеріальні та економічні збитки, які матиме господарство в разіпорушенняексплуатаційнихпоказниківабопростоюваннятехніки. Так, строк усунення відказів, що виникли в процесі експлуатації, не повинен перевищувати:
2 год. — обладнання для інкубаціїяєць і вентиляції приміщень птахоферм та птахофабрик;
3 год. — обладнання для доїннякорів і первинної обробки молока;
3,5 год. — обладнання для приготування і роздавання кормів та напування тварин;
6 год. — обладнання для вентиляції і опалення приміщень для утримання свиней і великої рогатої худоби;
8 год. — обладнання для видалення гною.
Матеріальні збитки за кожну годину простою машин та обладнання понад строки, що наведені, визначають, ви¬ходячи з планового добового випуску продукції за закупіельними цінами, у таких розмірах, наприклад: доїння, при-готування і роздавання кормів — 2 %; первиннаобробка молока — 2,5; напування — 3; вентиляція та видалення гною — 1 %.
Дана форма організації ТО, ремонту машин та обладнання тваринницьких ферм і комплексів, порівняно з двома першими, має суттєві недоліки і тому не отримала широкого поширення з таких причин. Більшість колективних сільськогосподарських підприємств знаходяться на значній відстані від централізованих служб і мають поганий стан доріг. Це зумовлює значне зростання транспортних витрат і палива. Крім того, переїзди ланок майстрів-наладчиків здійснюються за рахунок робочого часу, що значно скорочує період їх оперативної роботи протягом дня.