15.3 Випарники
Вертикально-трубний випарник (рисунок 15.3.1) монтують на фундаменті 6, який розраховують із урахуванням ваги
випарних елементів і розсолу в бак 4.
Бак випарника встановлюють на дерев'яні просочені розчином проти гниття, бруси
8 (краще дубові) шириною
1 – випарний елемент; 2 – кришка випарника; 3 – зливна труба, 4 – бак
випарника; 5 – мішалка; 6 – фундамент; 7 – теплоізоляція; 8 – опорний брус; 9 –
опора випарного елемента; 10 – дно бака.
Рисунок 15.3.1 – Установка вертикально-трубного випарника
Перед
установкою на фундамент бак 4 ставлять на тимчасові опори й заливають водою для
перевірки на течу. При відсутності течі до зовнішніх стінок бака прибивають
шматки дроту («вуса») для наступного закріплення ними ізоляції й обмазують зовні
стінки й дно бака гарячим бітумом. Установлюють бак за рівнем і в просторі так,
щоб відстань торцевих стінок бака від стінок будівлі було не менше
Випарні елементи 1, перш ніж
помістити в бак, випробовують стисненим повітрям при тиску 1,2 МПа. При
установці секції вивыряють на вертикальність і горизонтальність. Щоб уникнути
деформації дна бака 10 опори 9 секцій, розташованих у баку, повинні
перебувати над опорними брусами 8.
Після установки в бак випарні елементи промивають зовні водою й ставлять
колектори й аміачну арматури. Аміачну систему для очищення продувають повітрям
при 0,6 МПа й випробовують на щільність повітряним тиском 1,2 МПа. Для
запобігання потрапляння повітря в ропну систему, зливну ропну лінію виводять у
відсік з мішалкою 5 так, щоб зливна
труба 3 була опущена нижче рівня
розсолу.
Далі бак з бічних сторін ізолюють, поверх ізоляцію покривають дротяною
сіткою, штукатурять і білять. Зверху бак закривають ізольованою кришкою 2, у
якій залишають люк для вимірювання температури й концентрації розсолу в процесі
експлуатації випарника. Бак випарника може бути виготовлений зі сталі або
залізобетону.