11 Монтаж центрифуг

 

Центрифуга безперервної дії типу НОГШ надходить у монтаж у зібраному вигляді. Її монтують на металевому корпусі. Горизонтальність установки перевіряють за рівнем, що укладається на вал машини, після чого кріплять до каркаса болтами. До фланця живильної труби центрифуги приєднують трубопровід подачі поділяємої суспензії (харчового жиру), до фланців нижньої частини кожуха – трубопровід для відводу освітленої рідини (жиру) і ринва для виводу вологого осаду. Після ретельної перевірки якості кріплення опорної металоконструкції до перекриття й центрифуги до рами проводять випробування на холостому ходу протягом 1 години.

Монтаж підвісних центрифуг, що фільтрують, періодичної дії з ножовим вивантаженням осаду ФПН із програмним управлінням починають із установки стійок металоконструкцій на балки перекриття. За допомогою віджимних пристроїв роблять вивірку стійок так, щоб опорні поверхні стійок перебували в одній горизонтальній площині (негоризонтальність 0,1 мм на 1 м). Різницю по висоті компенсують застосуванням підкладок, які після установки приварюють. Стійки закріплюють болтами. Стійки у верхній частині з'єднують зв'язками. Нижню частину кожуха розташовують на рамі фундаменту й закріплюють болтами. У нижній частині кожуха монтують ротор на трьох дерев'яних брусах (розмір 100×100×200 мм). На маточину ротора насаджують центрові й запірні конуси (центрифуги ФПН-1251Л-2, ФПН-1251Л-7) або розподільний диск (цент­рифуга ФПН-1251Л-3), монтують патрубок труби промивання й пропарювання. На фланець нижньої частини кожуха укладають гумову прокладку й розміщають верхню частину кожуха з гумовим шнуром під фланцем, потім обидві частини кожуха з'єднують болтами.

На балки металоконструкції встановлюють корпус привода центрифуги, вивіряють по горизонталі верхню площину й закріплюють болтами, монтують гальмівну стрічку.

Збирання вала з підшипниками провадять у послідовності зростаючих номерів деталей. Знизу в корпус підшипників угвинчують до упору відсмоктувальну трубу, на кожух центрифуги встановлюють маслоуловлювач, настановну гайку, шайбу, коробку для мастила, гайку, конус і амортизатор. На верхній кінець вала нагвинчують рим-гайку й вал у зборі з корпусом підшипника піднімають над стійками, потім опускають його через корпус привода. Через вікно в центровику в паз вала вставляють шпонку, а сам вал – у маточину ротора, нагвинчують гайку М68 без затягування, установлюють гальмовий шків, затягують гайку до упору й закріплюють шплінтом.

Потім вал у зборі з ротором піднімають, видаляють дерев'яні підбивки й опускають його в корпус привода так, щоб виріз корпуса підшипників потрапив на фіксатор корпуса привода. Після цього встановлюють гумовий амортизатор, коробку для мастила й закріплюють їх гайками. Далі монтують гальмо, планку, на якій кріплять пневмоциліндр, вивіряють і приварюють її до металоконструкції.

Привод монтують у такій послідовності: установлюють еластичну сполучну муфту між нижньою напівмуфтою й верхнім притискним кільцем і рівномірно стягають болтами, зібрану муфту насаджують на шпильки гальмівного шківа й рівномірно закріплюють гайками; розміщують електродвигун на корпусі привода й закріплюють болтами; монтують механізм підйому конуса, механізм вивантаження, трубопровід, сегрегатор, блок пневморозподілювачів і розведення труб пневмосистеми.

Змонтовану центрифугу піддають обкатуванню на холостому ходу, попередньо змазавши всі тертьові частини відповідно до карти змащення. При цьому перевіряють роботу всіх систем і вузлів машини. До обкатування центрифуги на холостому ходу видаляють усі сторонні предмети, провертають ротор від руки, включають і перевіряють роботу центрифуги на всіх режимах протягом 4 годин.