Page 93 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
P. 93

93

                   Якщо заздалегідь відомо, що між ознаками Х і Y криволінійний зв'язок, то з
            допомогою  того чи  іншого  програмного  забезпечення підбирають  таку  криволі-
            нійну залежність, яка найбільш точно відтворює зв'язок між функцією та аргумен-
            том досліджуваного процесу.
                   Водночас,  досить  часто  характер  зв’язку  (лінійний  чи  криволінійний)  між
            ознаками Х і Y невідомий. В цьому випадку, як би криволінійно не розташовува-
            лись  експериментальні  значини  функції,  слід  діяти  за  наступним  алгоритмом.
            Спочатку розраховують коефіцієнт лінійної кореляції r і кореляційне відношення
            η. Далі визначають дійсну значину F-критерію:
                                                          2
                                                               2
                                                        (η  – r )(N – k)
                                                 F  = ———————.
                                                   д
                                                              2
                                                        (1 – η )(k – 2)
                   Якщо виявиться, що дійсна значина F-критерію менша за табличну (тобто F
                                                                                                               д
            < F ), то зв'язок між ознаками Х і Y є лінійним, а коли F   F  – криволінійним.
                т
                                                                                   д
                                                                                         т
            Методика вибору табличної значини F-критерію досить ґрунтовно описана в [   ].

                   5.4.  Методика аналізу кривих за відсутності оптимуму

                   Результати виробничих або економічних процесів зазвичай залежать від ба-
            гатьох факторів. Якщо ми зафіксуємо всі із них, окрім одного, то будемо мати за-
            лежність, яка описується функцією однієї змінної. Найчастіше представляють ін-
            терес точки, в яких описана функція приймає своє найменше або найбільше зна-
            чення. Для знаходження таких точок екстремуму використовують диференціальне
            числення. Далі будемо розглядати процеси, в яких область зміни фактора можна
            умовно розбити на два інтервали. В кожному з інтервалів залежність результату
            від досліджуваного фактора є близькою до лінійної, але на одному з інтервалів
            функція  зростає  або  спадає  швидко,  а  на  іншому  –  повільно.  Опуклі  криві,  які
            описують такі функції, будемо називати двозонними.
                    Прикладами таких двозонних кривих є графіки функцій
                                                       x                         5 . 0
                                               y           на проміжку  ,0       
                                                1
                                                     
                                                   1   x 2
                    та
                                             y   k   e    x    на проміжку   ,  .
                                              2
                    Типові графіки цих функцій зображені на рис. 5.12.
                    Функція  y , для прикладу, застосовується для апроксимування кривих бук-
                                1
            сування мобільних енергетичних засобів. Функція y  використовується при аналізі
                                                                           2
            низки процесів з експоненціальною складовою.
                    При  дослідженні  процесів,  які  описуються  двозонними  кривими,  бажано
            вміти  визначати  точку,  яка  розділяє  проміжки  зміни  фактора  з  істотно  різними
            швидкостями залежності результату від цього фактору. Для цього потрібно дати
            строге означення точки (будемо називати її точкою оптимуму двозонної кривої),
            яка поділяє двозонну криву на дві частини з суттєво різними властивостями та за-
            пропонувати метод визначення її положення.
   88   89   90   91   92   93   94   95   96   97   98