Page 42 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

42

- зменшення сил P , P та конструктивних параметрів a, b і d;
f2
f1
- збільшення моменту інерції жатки J, сил Т і Т , а також параметра l.
1
2
Силу опору стеблового масиву R в даному аналізі не розглядаємо, тому що
її зменшення означає збирання зернової культури меншої урожайності. А такий
стан нас улаштовувати не може.
Зменшення сил опору коченню P і P можливе за умови відповідного зме-
f2
f1
ншення вертикального навантаження, яке припадає на опорні колеса жатки. Прак-
тично цього можна досягти шляхом зменшення її конструктивної ваги. Але іншим
наслідком такого конструктивного рішення буде зменшення бокових сил Т і Т .
2
1
Такий результат в принципі небажаний, оскільки він обумовлює замість змен-
шення  зростання коефіцієнта D.
Як показують дослідження, для підвищення стійкості руху у горизонтальній
площині конструктивну вагу жниварки бажано збільшувати. Небажане зростання
при цьому сил опору кочення P і P компенсується бажаним збільшенням стабі-
f2
f1
лізуючих сил Т і Т , а також моменту інерції причіпної машини J. В кінцевому
2
1
рахунку це приводить до суттєвого бажаного зменшення коефіцієнта D.
Із конструктивних параметрів жатки a, d і b найбільш ефективний вплив на
значину коефіцієнта D здійснює винос лівого опорного колеса жниварки  b (див.
рис. 5). Більше того, при установленні цього колеса зліва від сниці машини значи-
на параметру b стає взагалі від’ємною. Внаслідок цього момент P b замість роз-
f1
воротного (тобто збурювального) стає стабілізуючим. Значина коефіцієнта D при
цьому бажано зменшується, а значить покращується стійкість руху причіпної вал-
кової жниварки. Аналогічного ефекту (в якісному плані) можна досягти шляхом
збільшення довжини її сниці  l.
В цілому на підставі приведеного вище аналізу математичного моделюван-
ня можна зробити наступний висновок: для підвищення стійкості руху причіпної
валкової жниварки її момент інерції (J) і довжину сниці (l) слід збільшувати, а лі-

ве опорне колесо установити з лівостороннім виносом ( b).
Викладений вище алгоритм математичного моделювання можна застосову-
вати практично для всіх причіпних динамічних систем. Умови (3.11) залишаються
при цьому універсальними для динамічних систем будь-якої складності.

3.4. Регресійні моделі

Останнім часом там, де теоретично не можна зробити яких-небудь передба-
чень, широко практикується побудова емпіричних моделей с.-г. машин і їх робо-
чих процесів на основі використання теорії планування експерименту. Мова йде
про моделі, отримані апроксимацією експериментальних даних відповідними ана-
літичними виразами.
В техніці часто зустрічається така задача. Є k змінних х (i 1 k , ) і залежна
і
від них величина Y. Значини х можуть і не бути випадковими. Але, оскільки крім
і
них вплив здійснюють і деякі неконтрольовані змінні, то величина Y є випадко-
вою. Саме для таких умов і треба знайти метод експериментального визначення
впливу на неї змінних х .
і