де d₀  - початковий діаметр поперечного перерізу зразка,  d₀ = 10мм. 

На рисунку 2.1 представлено 4 види стандартизованих зразків:

Ø  круглі з довжиною l₀ =15d₀ - для зразків п’ятнадцятиразової довжини (рис. 2.1, а);

Ø  круглі з довжиною l₀ = 10d₀ - для зразків десятиразової довжини (рис. 2.1, б);

Ø  круглі з довжиною l₀ = 5d₀ - для коротких зразків (рис. 2.1, в);

Ø  для прямокутних зразків з розмірами (a x b) (рис. 2.1, г,):

Рисунок 2.1 – Види зразків, що використовують для випробувань на розтяг (величина ℓ на рисунках - це довжина робочої частини зразка).

Найбільш розповсюджені випробування на циліндричних зразках (рис. 2.2, а). Після випробувань зразок видовжується на довжину ℓ₁ і ми отримуємо зруйнований  зразок, на якому є в наявності звужене місце (рис. 2.2,б), яке має назву «шийка». Воно може з’явитися у будь якій послабленій точці розрахункової довжині ℓ₀ зразка, це залежить від кількох факторів, які обумовлюють умови виробництва зразка та ін.  Зразок має на кінцях потовщення, так звані голівки для захоплень випробувальною машиною.

Вибір форми та розмірів зразка обумовлюється можливостями виготовлення, а також потужністю і конструкцією випробувальної машини, що використовується. З метою економії матеріалу при масових випробуваннях доцільніше застосування коротких зразків п’ятикратної довжини, для випробувань яких застосовують машину УММ-5 (максимальне навантаження 5 тон). Але для того, щоб більш наочно спостерігати за зміною властивостей матеріалу рекомендують використовувати 10-ти кратний зразок. Для його випробувань використовують універсальну випробувальну машину УВМ-50 (максимальне навантаження 50 тон). На рисунку 2.3 представлений циліндричний зразок, який виконано з м’якої сталі.

Під час проведення випробувань за допомогою діаграмного апарату випробувальної машини можна записати діаграму розтягу зразка, тобто  залежність подовження зразка Δl від навантаження F. Розрізняють три типи діаграм розтягу (рис. 2.4):

а) діаграма розтягу зразка з пластичного матеріалу, що має виражений перехід з пружної області деформування в пружно-пластичну (рис. 2.4, а). На діаграмі цей перехід відображається появою «площадки текучості»,  впродовж  якої деформація в зразку зростає практично без збільшення навантаження. Такий тип діаграми характерний лише для деяких металевих сплавів (маловуглецеві сталі, деякі латуні, відпалені марганцевисті і алюмінієві бронзи). Іноді на початку «площадки текучості» можна спостерігати «зуб» плинності (показаний тонкою перервною лінією). Для цих сплавів існує фізична границя текучості.

б) діаграма розтягу зразка з пластичного матеріалу, що має плавний перехід з пружної області деформування у пружно-пластичну (рис. 2.4, б), яка властива більшості чистих металів і металевих сплавів. Для них можна визначити лише умовну границю текучості.

в) діаграма розтягу зразка з крихкого матеріалу (рис. 2.4, в),  є характерною для сірих і білих чавунів, загартованих і не відпущених сталей, литих алюмінієвих і цинкових сплавів, а також багатьох неметалів: каменю, цегли, бетону, деяких пластмас та ін. Діаграма розтягу таких матеріалів коротка в напрямку подовжень, що ілюструє їх крихкість (невелику пластичність).

Основні властивості матеріалу визначають з діаграми розтягу, яка будується в координатах F – Δℓ за допомогою пристрою, що записує на випробувальній машині. Діаграма є наочним представленням того, що відбувається з матеріалом усередині.

Для маловуглецевої сталі Ст. 3 приблизний обрис цієї діаграми наведено на рисунку 2.5.

Випробування проводять на універсальній випробувальній машині УВМ-50. На ній можливо випробувати зразки на розтяг, стиск, згин. Масштаб запису навантаження залежить від шкали, встановленої для проведення випробування. Машину можна настроювати на максимальне навантаження 5, 10, 25 і 50 тон. Під час проведення випробувань на розтяг встановлюється максимальне навантаження на машині – 25 тон.

У такому випадку масштаб навантаження (в напрямку вертикальної осі F) становить Масштаб запису деформації (в напрямку горизонтальної осі Δℓ) перед випробуванням приймається рівним