Виробничі приміщення, де встановлюють камери для термічної обробки ковбасних виробів, повинні відповідати вимогам пожежної безпеки й обладнані засобами пожежогасіння, що перебувають поруч із входом у камери. Приміщення, де розташовані топки обжарювальних і коптильних камер, коптилок, повинне бути ізольоване від інших приміщень. Відстань від фронту топок до протилежної стіни повинне становити не менш 2м; ставити біля топок які-небудь предмети, що захаращують проходи й здатні викликати пожежу, забороняється.

Рисунок 3.5.1 Пожежна безпека на підприємстві.

 

Металеві ящики для золи повинні мати ізольовані ручки; місце для вивантаження золи виділяється за узгодженням з пожежною охороною й санепідемстанцію.

Димогенератори необхідно встановлювати в окремому приміщенні, що обладнують механічною загально-обмінною вентиляцією з верхньої зони. Завантаження тирси у топку повинне бути механізовано. У конструкції кожуха вентилятора й димоводів у найбільш низьких їхніх частинах варто передбачити пристрої для відводу смоляних вод, що конденсуються. Щоб уникнути влучення іскор і золи в коптильні камери після димогенераторів повинні бути встановлені іскрогасильні пастки. Димогенератор повинен бути термоізольований таким чином, щоб температура зовнішніх поверхонь на робочих місцях не перевищувала 45⁰С.

Обжарочні й коптильні неавтоматичні камери необхідно обладнати ґратами, що охороняють від падіння працюючих у шахту. Ґрати повинні бути міцними, справними й періодично піддаватися чищенню; розміщати ґрати треба на відстані від рівня підлоги (полум'я) не менш ніж на 1,5 м. Обжарочні й коптильні камери обладнують парасолями місцевого відсмоктування. Вивантаження рам з камер необхідно проводити за допомогою спеціальних багрів.

Двері термокамер повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм. При відкритих дверях припиняються подача пари й обертання вентиляторів. Завантажувати ковбасні вироби в камери, а також переміщати їх підвісними шляхами треба по одній рамі, штовхаючи її від себе. При цьому руки робітника повинні впиратися у верхню частину рами не нижче її середини. Завантажувальні й вивантажувальні дверні прорізи коптилок повинні мати суцільні бар'єри висотою не менш 1 м, що охороняють від падіння робітників у шахту. Двері повинні відкриватися тільки назовні із шахти.

Коптилки повинні бути обладнані в місцях завантаження й вивантаження двосторонньою звуковою й світловою сигналізацією. Приводити автокоптилку в дію необхідно тільки з одного місця. Кнопки «Стоп» установлюють біля кожного робочого місця, де відбувається завантаження або вивантаження продукту, і на рамі привода.

Всі частини устаткування, що нагрівають, доступні для обслуговуючого персоналу, повинні бути ізольовані, щоб уникнути опіків. Ручки на завантажувальних дверцятах повинні бути виготовлені з матеріалу з низькою теплопровідністю. Над печами по їхньому фронті необхідно влаштовувати пристосування (парасолі витяжної вентиляції) для видалення газів. Для захисту від опіків робітники повинні бути забезпечені рукавицями й нарукавниками.

Варильні котли, що працюють під тиском, повинні бути обладнані манометрами й запобіжними клапанами, відрегульованими на гранично припустимий тиск. Відвід відпрацьованої води здійснюється у каналізацію закритим способом.

Над відкритими варильними котлами не можна встановлювати запірну арматуру. Котли для варіння й паропроводи повинні бути термоізольовані. Температура зовнішньої поверхні теплоізоляції не повинна перевищувати 4 ⁰С. Кришка повинна щільно закривати казан, на ній повинен бути встановлений клапан, що охороняє від підвищення тиску всередині казана. Кришка казана обладнується противагою й зручними й безпечними пристосуваннями для її відкривання. Перекидні казани забезпечуються пристроєм, що запобігає їхнє самоперекидання. Висота верхньої крайки казана від площадки обслуговування повинна бути не менш 1 м. Перфоровані кошики для завантаження сировини в казани повинні мати надійні фіксатори стулок днища й пристосування для підвішування на гак підйомного механізму.

 

Екскурсія до ковбасного цеху