Шліфування поліпшує зовнішній вигляд крупи, наприклад, темний рис після шліфування стає білим. У результаті видалення зовнішніх шарів і зародка, що містить багато жиру, підвищується стійкість крупи при збереженні. Шліфована крупа швидше вариться, збільшується її навар.

Процес шліфування полягає в поступовому стиранні зовнішніх частин ядра в результаті інтенсивного тертя його об абразивну або іншу гострошорстку поверхню, а також взаємного тертя ядер. У процесі шліфування ядра зазнають великі навантаження, що приводить до неминучого дроблення деяких з них. Так, при шліфуванні рисового ядра утвориться основна кількість дроблень. Тому від технічного стану машин, їхнього правильного регулювання, використання оптимальних режимів роботи залежить ефективність процесу.

Для шліфування крупи застосовують лущильно-шліфувальні машини А1-ЗШН-3 і вальцедекові верстати (для пшона). Однак найбільшого поширення одержали спеціальні шліфувальні машини, що застосовують в основному для шліфування рисового і вівсяного ядра. До таких машин відносять шліфувальні постави PC-125 або шліфувальні машини А1-БШМ.

Робочі органи шліфувального поставу являють собою обертовий на вертикальному валові конічний барабан, покритий зверху абразивною масою, і нерухому ситову, також конічну обичайку (рис. 5.1.1).

Рисунок 5.1.1 – Схема шліфувального поставу:

1 – гумова колодка; 2 – шліфувальний конус; 2 – абразивна робоча частина конуса; 4 – ситова обичайка; 5 – корпус.

 

Ядро знаходиться в робочій зоні між барабаном і обичайкою, постійно переміщається зверху вниз, стикається з абразивною поверхнею, що рухається, що обробляє ядро з усіх боків. Для підвищення ефективності шліфування уздовж утворюючої ситової обичайки зроблені подовжні пази, у які входять розподільні колодки, виконані з харчової гуми. Їхнє призначення - затримувати продукт, запобігати його круговому руху разом з барабаном.

Ефективність шліфування можна регулювати підняттям або опусканням барабана, що збільшує або зменшує зазор між барабаном і обичайкою, а також положенням гумових колодок, що можуть наближатися і відсуватися від абразивного барабана. Недоліки шліфувальних машин: їхні великі габарити, складність обслуговування і ремонту, невисока продуктивність, утворення значної кількості битого ядра.