1.3 Місце проведення робіт

За масового (спеціалізованого) ремонту певних виробів у майстерні обладнують робоче місце дефектувальника, яке відповідно оснащують.

image058.jpg

Рисунок 1.3.1 Робоче місце для дефектування деталей

 

На підприємствах харчового виробництва різних форм власності дефектування деталей проводять переважно на місці розбирання виробу. Контроль виготовлених або відновлених деталей проводять, зазвичай, на дільниці технічного контролю або на слюсарно-механічній дільниці, де виконують завершальні операції механічного обробітку.

Деталі попередньо треба очистити. Температура деталей і вимірювального інструмента має бути однаковою.

Робоче місце дефектувальника і контролера оснащується універсальним і спеціальним вимірювальним інструментом: штангенциркулями з точністю вимірювання 0,1 мм і 0,05 мм, мікрометрами гладкими та нутромірами індикаторними різних інтервалів вимірювання з точністю 0,01 мм, штангенглибиноміром і штангензубоміром з точністю 0,05 мм, лінійками перевірними та набором щупів №2 для вимірювання неплощинності.

image059.jpg

Рисунок 1.3.2 а) штангенглибиномір б) набір щупів №2

 

Штангенрейсмасом і магнітною стійкою з індикатором для вимірювання зазорів і деталей.

image061.jpg

Рисунок 1.3.3 Магнітна стійка з індикатором

 

Обов’язковим елементом процесу дефектування є технічна документація, без якої неможливо знати нормальні (заводські) та допустимі розміри поверхонь, особливо таких, як шліцьові, зубчасті тощо. Такою документацією є технічні вимоги на дефектування деталей машини, в яких наведено ескіз деталі, можливі дефекти, розміри поверхонь за заводським кресленням і розміри, допустимі для роботи в поєднанні з новими й тими, що були в експлуатації, вказується вимірювальний інструмент. Такі вимоги наведено у технічних вимогах на капітальний ремонт конкретної машини.

На жаль, щодо нових марок машин як вітчизняних, так і зарубіжних таких вимог не розробляють. За таких умов користувач техніки не в змозі самостійно виконувати елементарні дефектувальні роботи, а змушений діяти на власний розсуд або звертатися до сервісних центрів, сплачуючи значні кошти за послуги.

Контроль деталей потрібно проводити за заводськими або ремонтними кресленнями, яких нині на більшість машин немає або вони доступні за значні кошти.