3 Монтаж танків-охолоджувачів і автоматизованих охолоджувальних установок для молока
Танк-охолоджувач установлюють на чистій підлозі й вивіряють так, щоб
вісь мішалки знаходилася в горизонтальному положенні. Вивірку проводять по
вискові, який прикладають до внутрішніх стінок танка у двох крапках,
розташованих на утворюючій через 90°. Положення танка змінюють опорними
регульованими ніжками. Потім до танка марки Г2-ОТ2-А відповідно до проекту
підключають трубопроводи для молока, води, пари й розсолу, а до інших – молока,
пари й крижаної води.
Рисунок 2.1. –
Фото танк-охолоджувач марки Г2-ОТ2-А
Індивідуальне випробування танка вхолосту проводять без його заповнення.
Провертають мішалку кілька разів вручну. Після цього на короткий час включають
мішалку й перевіряють напрямок її обертання (повинна обертатися за годинниковою
стрілкою, якщо дивитися з боку кришки електродвигуна).
Потім провертають вручну мішалку й включають електродвигун циркуляційного насоса (Г2-ОТ2-А), перевіряючи, щоб колесо його
оберталося проти годинникової стрілки, якщо дивитися з боку кришки насоса.
Випробування вхолосту проводять не більш 3 хв. (робота мішалки й насоса без
рідини тривалий час не допускається).
Для індивідуального випробування під навантаженням танк на 80%
заповнюють водою. У сорочку танка воду подають доти, поки вона не почне
виливатися через переливну трубу. Потім включають мішалку й насос танка Г2-ОТ2-А
й проводять пробне випробування протягом 2 годин.
При монтажі автоматизованої охолоджувальної установки охолоджувач
розташовують горизонтально на чистій підлозі. Правильність установки перевіряють
по вискові й рівню (відхилення, що допускається,
Перед пуском установки в експлуатацію пластини охолоджувача повинні бути
розсунуті й ретельно промиті теплою водою, содовим розчином і ще раз теплою
водою. Промивають також і молочні трубопроводи.
Правильність складання пластин перевіряють за компонувальною схемою.
Кожна пластина має маркування. Пластини підтискають. Необхідний ступінь стиску
визначають по мітках, нанесених на розпірках (мітки повинні збігатися із
серединою вертикальної стійки, що з'єднує тяги охолоджувача). Потім перевіряють
наявність гумових кілець у штуцерах і приєднують молочні, водяні й ропні
трубопроводи.
Температуру молока регулюють автоматично приладами управління за рахунок
зміни кількості холодоносія, що надходить у другу секцію (секцію остаточного
охолодження) через клапан регулятора холодоносія. Прилади шафи управління,
отримуючи через термометр опору сигнали про температуру вихідного з охолоджувача
молока, при порушенні заданого температурного режиму подають команду виконавчому
механізму регулятора холодоносія на відкриття або закриття клапана.
Температуру охолодженого молока контролюють візуально по стрілці
електронного мосту шафи управління, по запису на діаграмному диску або по
ртутному термометру, установлюваному в спеціальному гнізді вихідного штуцера. Перед установкою ртутного термометра в гніздо заливають машинне
масло.
Додатково до контрольно-вимірювальних приладів шафа управління обладнана
звуковою сигналізацією, яка спрацьовує в тому випадку, коли температура молока
на виході перевищує +6 °С. Для припинення дії звукового сигналу натискають
вимикач.
Перед пуском установки молочну порожнину охолоджувача й трубопроводи
стерилізують. Порядок стерилізації і режими її зазначені в «Інструкції із
санітарної обробки обладнання на підприємствах молочної промисловості», погодженій із санітарно-епідеміологічною службою
Міністерства охорони здоров'я.
Після розпакування й зняття антикорозійного покриття зрошувальний
охолоджувач для молока розташовують на сталевих підставках. Правильність
установки в горизонтальній площині вивіряють рівнем, який укладають на верхню
трубу при знятому кориті, у вертикальній – рамним рівнем, установленим на
лінійці, яку прикладають вертикально із двох країв трубок. Після остаточної
вивірки й закріплення охолоджувача до нього підключають молокопроводи й
трубопроводи для води й розсолу (ті, що подають і зворотні). При випробуванні
охолоджувача на воді (молоці) рідина повинна стікати по зовнішній поверхні
трубок тонкою суцільною плівкою (при нерівномірному стіканні регулюють положення
приймально-розподільної ринви). Водяні й ропні колектори повинні бути
герметичні.