Page 25 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

25

Моделювання в навчальній та наукові практиці використовується в основному
для вирішення двох груп задач: а) навчання та б) досліджень, направлених на розро-
бку і розширення теорії, або знаходження відповідей на практичні запитання.
Дослідницькі задачі, що вирішуються з допомогою моделей, можна розді-
лити на 4 підгрупи:
1) Прямі задачі аналізу, при вирішенні яких досліджувана система задається
параметрами своїх елементів і параметрами або рівняннями вихідного режиму.
Вимагається визначити реакцію системи на зовнішні діючі сили.
2) Зворотні задачі аналізу, у яких за відомими реакціями системи вимагаєть-
ся знайти сили, що примусили розглядувану систему прийти до даного стану.
3) Задачі синтезу, які потребують знаходження таких параметрів, за яких
процеси в розглядуваній системі матимуть бажаний характер.
4) Індуктивні задачі, рішення яких ставить за мету перевірку гіпотез, уточ-
нення виведених рівнянь, виявлення властивостей елементів тощо. Сюди ж відно-
сять і апробацію програм для проведення розрахунків на ЕОМ.
Слід мати на увазі, що те чи інше моделювання не може з абсолютною пов-
нотою відтворити всі сторони і деталі вивчаємих явищ. Абсолютну подібність
можна сприймати тільки абстрактно. Вона ніколи не може бути практично реалі-
зована, бо це б уже означало тотожність, а не подібність.
Практична мета, що досягається в результаті вирішення наукових та техніч-
них задач, потребує застосування моделювання у випадках, коли модель добре ві-
дображає вивчаємий об’єкт тільки по відношенню до тих процесів, які суттєві в
даному дослідженні та при даній постановці задачі.
Виходячи з цього – модель – це неповна копія об’єкту. При цьому мається
на увазі, що точна модель не потрібна, а від дуже неточної мало користі.
Таким чином, подібність та моделювання, що представляють практичний
інтерес, можуть бути розділені на 3 способи.
1. Спосіб повного моделювання і повної подібності, за якого забезпечу-
ється подібність руху матерії в основних формах її існування (тобто у часі та про-
сторі). Даний спосіб математично характеризується наступним співвідношенням
параметрів моделі (Х) та оригіналу (Y):
Х = K Y ,
i
i
i
де K – масштабний коефіцієнт (у більшості випадків – const);
i
Y – параметри системи або її режиму:
i
Y =  (Y , Y ,…Y , l , l , l , t), причому l , l , l – геометричні розміри;
z
y
x
k-I
2
x
z
y
1
i
t – час.
2. Спосіб неповного моделювання і подібності, за якого протікання всіх
основних процесів подібно лише частково (або у просторі, або у часі).
В першому випадку
Yi =  (Y , Y ,…Y , l , l , l ),
k-I
z
y
x
1
2
а у другому
Yi =  (Y , Y ,…Y , t).
1
2
k-I
3. Спосіб наближеного моделювання, пов’язаний з наближеною подібніс-
тю, при якому деякі фактори, що мають незначний вплив на протікання вивчає