4. Аналіз сіткової моделі. Параметри сіткової моделі

Параметрами сіткової моделі є:

· найраніше можливий час настання j-ї події, позначуваний символом Т_р(j);

·найпізніше припустимий час настання i-ї події, позначуваний символом Tn(i);

· резерв часу даного події, позначуваний символом Ri;

· повний резерв часу роботи (i, j), позначуваний символом rn(i, j);

· вільний резерв часу роботи (i, j), позначуваний символом rc(i, j).

Найраніше можливий час настання j-ї події визначається за наступною рекурентною формулою

(1)

де ti_j – тривалість (i, j)-ї роботи;

де Г_i – безліч подій, що передують j-ій події.

Обчислення по формулі (6) виконуються крок за кроком, рухаючись у порядку нумерації подій.

Найпізніше припустимий час настання події i визначається за допомогою аналогічної рекурентної формули, але звертаючись не до попередніх, а до наступних подій.

(2)

де Г_i – безліч подій, що слідують за i-ю подією.

Для визначення Tn(i) по формулі (7) треба рухатися від кінцевої події n до вихідної події 0, при цьому Tn(n) = Tp(n).

Резервом часу даної події називається різниця між Tn(i) і Tp(i), яка обчислюється по формулі

Ri= Tn(i) – Tp(i). (3)

Повний резерв часу роботи (i, j) обчислюється по формулі

rn(i, j) =Tn(j) – Tp(i) – ti_j. (4)

Вільний резерв часу роботи (i, j) обчислюється по формулі

r_с(i, j) =T_р(j) – Tn(i) – ti_j, (5)

Визначення критичного шляху.

Повний шлях, сумарна тривалість робіт, називається критичним, тобто це самий довгий за часом шлях у сітковому графіку від вихідної події до завершальної. Тривалість критичного шляху визначає мінімальний час, об'єктивно необхідний для виконання всього комплексу заходів, що входять у планований процес. За час, менше часу критичного шляху, увесь комплекс заходів відбутися не може. Тому будь-яка затримка на роботах критичного шляху збільшує час виконання всього процесу.

Події, через які проходить критичний шлях, називаються критичними. Роботи, що входять до складу критичного шляху, називаються критичними.

Затримка у виконанні роботи на величину Δti_j > rn(i, j) приводить до затримки в настанні завершальної події на величину Δti_j – rn(i, j).

Затримка у виконанні роботи на величину Δi_j ≤ r_с(i, j) взагалі не вплине ні на один інший строк, визначений даним сітковим графіком. Отже, у критичних робіт і повні, і вільні резерви часу дорівнюють нулю. Загалом кажучи, рівність нулю повного резервного часу роботи є необхідною й достатньою ознакою того, що дана робота критична. Напроти, вільний резерв часу може бути рівним нулю й у некритичних робіт.

Таким чином, критичний шлях визначається за допомогою визначення робіт, повні резерви часу яких дорівнюють нулю.

Визначення повного резерву часу ненапруженого шляху.

Події й роботи, що лежать не на критичних шляхах (такі шляхи називаються ненапруженими), мають резерви часу. Виявлення цих резервів нарівні з визначенням критичного шляху становить основний зміст аналізу мережної моделі. З робіт і шляхів, що мають резерви часу, можна зняти ресурси й направити їх на виконання робіт, що лежать на критичних шляхах. Цим самим можна добитися скорочення строків проведення критичних робіт, а отже, і всієї операції в цілому, використовуючи тільки внутрішні резерви.

Повним резервом часу ненапруженого шляху називається різниця між його довжиною й довжиною критичного шляху. Повний резерв часу ненапруженого шляху показує, наскільки в сумі може бути збільшена тривалість усіх робіт цього шляху без зміни строку виконання всього процесу в цілому. Однак при цьому ненапружений і критичний шляхи не повинні перетинатися. Якщо вони перетинаються, то повний резерв часу визначається самою тривалою ділянкою напруженого шляху, що знаходиться між відповідними парами подій критичного шляху.

Формування часових оцінок робіт.

Адекватність сіткової моделі відображуваному реальному процесу й, відповідно, оперативність управління процесом багато в чому залежать від правильності часових оцінок виконуваних робіт. Якщо, наприклад, тривалість робіт буде занижена, то це викличе поспішність у підготовці всієї операції в цілому, що, у свою чергу, може привести до зриву й ціль не буде досягнута. А завищення строків виконання окремих робіт може привести до втрати часу, що так само, як правило, веде до зриву графіку робіт.

Для визначення часових і інших характеристик, необхідних для оцінки тривалості робіт або витрати ресурсів, можуть використовуватися статистичні дані, отримані дослідним шляхом. Такі оцінки однозначно визначаються з нормативів. Якщо такі нормативи відсутні, то розроблювачами сіткового графіка даються три оцінки часу:

· оптимістична (t_min);

· песимістична (t_max);

· найбільш імовірна (t_нв).

Оптимістична оцінка – тривалість роботи в найбільш сприятливих умовах.

Песимістична оцінка – тривалість роботи при самому несприятливому збігу обставин.

Найбільш імовірна оцінка – тривалість роботи за умови, що не виникне ніяких несподіваних труднощів.

На підставі цих оцінок обчислюються оцінки і їх дисперсії по наступних емпіричних формулах

, (6)

(7)

У цьому випадку всі розрахунки проводяться так, як було розглянуто вище. Потім розраховуються ймовірності того, що отримані параметри сіткової моделі (ранні строки, пізні строки, резерви і т.д.) дійсно будуть перебувати в тих або інших числових границях. При цьому вводиться допущення, що тривалості двох будь-яких робіт є незалежними величинами, а величина ti_j визначена за формулою (1.11), приймається рівною математичному очікуванню тривалості даної роботи (i j). Тоді математичне очікування будь-якого параметра сіткової моделі, що є сумою величин виду ti_j, є сума математичних очікувань доданків, тобто ∑ti_j. Точніше, це оцінка знизу, тому що всі параметри мережної моделі носять екстремальний характер. Відповідно, дисперсія параметра буде ∑ . Якщо вважати, що час виконання робіт підкоряється нормальному закону, імовірність здійснення j-ї події в розрахунковий строк можна визначити по наступній формулі

(8)

де Ф – функція Лапласа;

Т_эд – директивний строк;

Т_р(j) – час раннього здійснення j-ї події;

∑ – сума дисперсій робіт, які використовувалися при обчисленні раннього строку настання j-ї події.

Для організації оперативного низового планування робіт безпосередньо на монтажних ділянках використовують державні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування, трубопроводів і металоконструкцій, де зазначені витрати праці на виробництво монтажних робіт з видів технологічного встаткування на підприємствах харчової промисловості, що будуються або реконструюються. У нормативах враховані необхідна тривалість робіт механізмів і витрата основних і допоміжних матеріалів.

Нормативи розроблені розраховуючи на монтаж різних видів устаткування, пов'язаних з ним металоконструкцій і трубопроводів. Як правило, розрахунки завдання на монтаж об'єкта по нормативах веде виробничо-технічний відділ. Нормативи також можуть бути використані при розробці проекту виробництва монтажних робіт.

Усереднений норматив виробітку на одну людину в день по об'єктах харчової промисловості виражається наступними даними (у т): на монтаж технологічного встаткування – 0,375, технологічних металоконструкцій – 0,3, внутрішнецехових трубопроводів – 0,15 (або 14,66 м).

Монтаж будь-якого об'єкта являє собою складну динамічну систему. Правильне складання тривалості робіт, які виміряються в днях, визначається по формулі

(9)

де Т – нормативні витрати праці в люд. змінах (табл. значення);

К – коефіцієнт виробітку 1 < К < 1,3;

m – кількість робітників у бригаді або механізмів.

Після визначення основних параметрів і характеристик об'єкта монтажу, застосовуваних матеріалів і виробів, оцінок умов провадження робіт, можливостей використання основних машин, механізмів і бригад робітників, можна розпочати визначення й побудову календарного плану провадження робіт.

Транспортні засоби для перевезення будівельних матеріалів, конструкцій машин і агрегатів із заводу-виготовлювача або складу на майданчик вибирається згідно СНіП. Графік руху машин ув'язаний із графіками монтажних і інших видів робіт. Необхідна кількість транспортних засобів визначається залежно від необхідного обсягу перевезень конструкцій у день, коефіцієнта змінної роботи й експлуатаційної продуктивності. Тривалість навантаження визначається по формулі

(10)

де Р_ел – маса перевезених елементів, т;

n – кількість змін;

m – кількість робітників у зміну;

Н_ч – норма часу на навантаження (3,2 год).

Тривалість рейсу в один кінець

(11)

де L – відстань, км (5...10 км);

V_сер – середня швидкість руху (40 км/год).

Час повного транспортного циклу

T_ц = 2(t₁ +t₂). (12)

Необхідна кількість машинозмін роботи автотранспортного засобу для перевезення всіх елементів одного типу визначається по формулі

(13)

де V_ел – вага елементів даного типорозміру, т;

q – вага одного елемента, т;

n_ел– число перевезених елементів, шт;

n_ек– число елементів у кузові транспортного засобу, шт.

Необхідна кількість автомашин підраховується по формулі

(14)

де N_зм – число змін перевезення елементів;

k_зм – коефіцієнт змінності робіт (1...3).

У загальному виді кількість транспортних засобів для безперебійної доставки конструкцій, можна визначити по формулі

(15)

де Т_р – тривалість монтажного (розвантажувального циклу).

Результати розрахунків потрібної кількості транспортних засобів слід представляти у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1 – Результати розрахунків кількості транспортних засобів

Графік входження на об'єкт устаткування й матеріалів складається у вигляді таблиці 2.

Таблиця 2 – Графік входження на об'єкт монтажного встаткування

Конструкції слід доставляти в кількості, необхідній для забезпечення безперебійної роботи монтажників.

Розробки технологічної карти. Технологічна карта розробляється на окремий вид робіт з робочих креслень, що входять до складу проекту. Метою складання технологічної карти є забезпечення ефективності раціонального використання трудових ресурсів і матеріальних засобів, комплектів машин і механізмів, застосування прогресивних методів провадження робіт.

Організація й технологія процесу монтажу встаткування. До початку монтажу слід виконати наступне:

· очистити місце установки від непотрібних пристосувань і інструмента;

· визначити напрямок робочого ходу крана;

· підготувати вантажозахватні пристрої;

· розкладку елементів конструкції виконувати згідно СНіП;

· скласти таблиці калькуляцій витрат праці, технічних, машинно-технічних ресурсів, відомість потреби у матеріалах.

Таблиця 3 – Калькуляція витрат праці

Таблиця 4 – Основні матеріально-технічні ресурси

Таблиця 5 – Відомість потреби в матеріалах, оснащенні

ОРГАНІЗАЦІЯ МОНТАЖНИХ РОБІТ

4. Аналіз сіткової моделі. Параметри сіткової моделі