9. Допоміжні матеріали

До допоміжних матеріалів, застосовуваних при монтажі, відносять болти, гайки, шайби, прокладочні й набивочні, мастильні, обтиральні й абразивні матеріали.

Для кріплення встаткування й металоконструкцій безпосередньо до підлоги, без обладнанню фундаментів застосовують самоанкеруємі болти. Самоанкеруємі болти є кріпленнями саморозтискного типу, при розклиненні яких у навколишньому масиві створюються значні напруги стиску й реактивні тиски, що втримують їх від висмикування. Ці болти застосовують для кріплення встаткування, що працює зі статичними й незначними динамічними навантаженнями.

Величина динамічних навантажень для болтів обмежується величиною коефіцієнта асиметрії циклу нагруження К = 0,8. Коефіцієнт асиметрії визначають по формулі (1)

де P ,Р – навантаження на болт при динамічному впливі відповідно мінімальна й максимальна.

Мінімальне навантаження дорівнює зусиллю попереднього затягування

(2)

Максимальне навантаження визначається по формулі

(3)

де χ – коефіцієнт основного навантаження, що характеризує збільшення зусилля в болті від зовнішніх силових впливів;

Р– зовнішнє навантаження (розрахункове) на болт, кг.

Зовнішнє навантаження на самоанкеруємі болти визначають за загальноприйнятою методикою розрахунків фундаментальних болтів у груповому з'єднанні. Розрахунки ведуть для найбільш навантажених болтів.

а – самоанкеруємий болт типу I, б – самоанкеруємий болт типу II, в – дюбель.

Рисунок 9.1 – Схеми кріплення

Діаметр d (у см) останніх визначають по номінальній площі поперечного перерізу болта в його різьбовій частині F

(4)

Номінальну площу поперечного перерізу болта розраховують за залежностями, застосовуваними для затягнутих нарізних сполучень

(5)

де – зусилля затягування болта, приймають рівним 100 МПа;

– розрахункові напруги, що допускаються при розтяганні, приймають рівними 140 МПа.

Для кріплення встаткування й опор до будівельних конструкцій застосовують самоанкеруємі болти типів I і II (рисунок 1.11). Довжину шпильок (у мм) визначають по формулі

L=l+b+2d; (6)

де l – глибина анкеровки, мм;

b – товщина опорної плити (лабети) устаткування;

d – діаметр болта мм.

Самоанкеруємий болт типу I складається зі шпильки з конічною частиною й цанги, яка внизу має чотири поздовжні прорізи. Верхня суцільна частина цанги служить для обмеження величини розпору. Діаметр різьблення для болтів М8…М36.

Самоанкеруюємий болт типу II складається зі шпильки з конічною частиною й розрізної трубчастої цанги із трьома поздовжніми прорізами в нижній частині. Діаметр різьблення шпильки болта М12…М24. Для установки цих болтів отвори діаметром до 16 мм просвердлюють за допомогою електричних ручних перфораторів марок ИЕ-4709 і ИЕ-4712, отвори діаметром до 40 мм – за допомогою електросвердлильных ручних машин З-455; ИЕ-1015; ЕР-16.

Для кріплення встаткування й металоконструкцій до несучих будівельних конструкцій замість фундаментальних болтів і заставних металевих деталей використовують дюбелі-втулки розпірні. Дюбелі складаються із двох елементів – розпірної втулки із внутрішнім різьбленням і чотирма прорізами й конічного елемента, установлюваного в отвір втулки. Розпірну втулку стовщеним кінцем установлюють в отвір, попередньо пробурений в матеріалі будівельного елемента. Потім в отвір розпірної втулки поміщають конічний елемент. При цьому відбувається розсування конічної частини втулки і її влипання в стінки отвору. Устаткування або металеві конструкції закріплюють за допомогою стандартних болтів або шпильок, угвинчених у різьбові отвори відповідних розпірних втулок.

Основним показником розпірних дюбелів-втулок є розрахунковий опір впливу осьових розтягувальних (тих, що висмикують) навантажень. Величина цього показника для кожного розміру різьблення розпірного дюбеля-втулки дорівнює значенню розрахункового опору розтягання відповідного фундаментного болта. Металоємність розпірних дюбелів-втулок в 10…15 разів менше металоємності відповідних фундаментних болтів.

Для ущільнення фланцевих і муфторізьбових з'єднань трубопроводів, а також арматури й апаратури застосовують прокладочні матеріали (таблиця 11 додатка).

Конструкція прокладок і їх тип залежать від форми ущільнювальної поверхні фланців. Розрізняють суцільні прокладки (гладкі без виступу, зі сполучним виступом, з виступом-западиною, із шипом-пазом), лінзові суцільні (з конусною проточкою), застосовувані при високих тисках

При ущільненні валів і штоків трубопровідної арматури використовують просочені набивання квадратного перетину: бавовняну суху (ХБС), бавовняну просочену (ХБП), азбестову просочену (АП) асбестодротову (АПР), азбестову маслобензостійку (АМБ), азбестову прогумовану графітировану (АПП), азбестову прогумовану суху з латунним дротом (АПРПС). Добір чепцевих набивань (таблиця 12 додатка) проводять по максимально припустимих параметрах, розмірах та властивостях середовища, що ущільнюється.

У якості змащувальних матеріалів застосовують: для змащення машин і механізмів, що працюють на більших швидкостях – рідкі масла; для змащення машин і механізмів, що працюють на малих швидкостях, під великим навантаженням і при високій температурі – консистентні мастила.

До обтиральних матеріалів відносять серветки з бязі, дрантя обтиральне й нитки бавовняні суворі. Серветки виготовляють із бязі розміром 30×30, 40×40, 50×50 см, як вибіленої, так і невибіленої.

Обтиральне дрантя може бути будь-якої форми площею не менш 400см² і шириною не менш 20 см. В обтиральному дранті площею 400см²допускаються діри площею не більше 5%. Обтиральне дрантя повинно бути міцним й при розриві руками ділянка шматка, що не має дір, чинити достатній опір. Кондиційна вологість обтирального дрантя не більше 12%.

До абразивних матеріалів, використовуваних для притирочних і доводочних робіт, відносять корунд, наждак, алмазний порошок, пасти. Пасти ГОІ, застосовувані для тонкого доведення поверхонь, випускають трьох сортів: груба, середня й тонка (чорного, темно-зеленого, зеленого кольору).