ОРГАНІЗАЦІЯ МОНТАЖНИХ РОБІТ

·  впровадження нових методів монтажу обладнання, трубопроводів, конструкцій, нових методів зварювання, нових будівельно-монтажних машин і встаткування, нових засобів малої механізації, засобів механізації й автоматизації виробничих процесів, виконуваних у підсобних виробництвах, комплектно-блокових пристроїв, виготовлених на підприємствах і в підсобних виробництвах монтажних організацій;

·   удосконалювання застосовуваної технології, об'ємно-планувальних і конструктивних рішень будівель, споруд, обладнання, що монтується, трубопроводів і конструкцій з урахуванням вимог монтажних організацій;

·     розширення застосування раніше освоєної прогресивної технології, індустріальних конструкцій і заготовок (вузлів і секцій трубопроводів, металевих конструкцій);

·     поліпшення використання наявних будівельно-монтажних машин за часом і потужністю, наявних засобів малої механізації;

·     підвищення ступеня збираємості будівель і споруд, заводської готовності й комплектності обладнання, що монтується.

До планованих заходів також відносять:

·     впровадження нових ефективних матеріалів і конструкцій, виробничо-технологічної комплектації об'єктів, сіткового планування й управління, диспетчеризації, оперативного зв'язку й інших нових методів і засобів оперативного управління виробництвом, різних форм внутрішньобудівельних розрахунків (об'єктного, цехового, дільничного, бригадного й наскрізного бригадного);

·    розширення застосування раніше освоєних ефективних матеріалів і конструкцій;

·    підвищення якості монтажних робіт;

·    поліпшення використання матеріалів, палива й енергії, скорочення безповоротних та важкоусуваємих втрат матеріальних ресурсів;

·   удосконалювання інженерно-економічної підготовки виробництва монтажних робіт, організаційної структури управління, централізації окремих функцій управління виробництвом;

·     розвиток спеціалізації при виробництві монтажних робіт.

По кожному окремому заходу плану виконують розрахунки річного економічного ефекту, зниження собівартості будівельно-монтажних робіт і економії витрат праці, а потім зведені розрахунки росту продуктивності праці й зниження собівартості будівельно-монтажних робіт.

У нашій країні розроблені системи планування й управління "СПУ". В основі цих систем лежать сіткові графіки.

 Сітковий графік. Всякий намічений комплекс робіт, необхідних для досягнення деякої мети, називають проектом. Проект (або комплекс робіт) підрозділяється на окремі роботи. Кожна окрема робота, що входить у комплекс (проект), вимагає витрат часу. Деякі роботи можуть виконуватися тільки в певному порядку. При виконанні комплексу робіт завжди можна виділити ряд подій, тобто підсумків якоїсь діяльності, що дозволяють приступити до виконання наступних робіт. Якщо кожній події поставити у відповідність вершину графа, а кожній роботі – орієнтоване ребро, то вийде деякий граф. Він буде відбивати послідовність виконання окремих робіт і настання подій у єдиному комплексі. Якщо над ребрами проставити час, необхідний для завершення відповідної роботи, то вийде мережа. Зображення такої мережі називають сітковим графіком. Сітковий графік складається із двох типів основних елементів: робіт і подій. Робота являє собою виконання деякого заходу (наприклад, навантаження обладнання або транспортування до місця монтажу металоконструкцій). Цей елемент сіткового графіка пов'язаний з витратою часу і витратою ресурсів. Тому робота завжди має початок і кінець. Крім того, кожна робота повинна мати визначення, що розкриває її зміст (наприклад, з'ясування виробничого завдання, готування автотранспорту і т.д.).

На сітковому графіку робота зображується стрілкою, над якою проставляється її тривалість або затрачувані ресурси, або те й інше одночасно. Робота, що відображає тільки залежність одного заходу від іншого, називається фіктивною роботою. Така робота має нульову тривалість (або нульову витрату ресурсів) і позначається пунктирною стрілкою.

Початкова й кінцева точки роботи, тобто початок і закінчення деякого заходу (наприклад, закінчення підготовки вантажопідйомних механізмів), називаються подіями. Отже, подія, на відміну від роботи, не є процесом і не супроводжується ніякими витратами часу або ресурсів.

Подія, що випливає безпосередньо за даною роботою, називається наступною подією стосовно розглянутої роботи. Подія, що безпосередньо передує розглянутій роботі, називається попереднім.

Найменування «попередній» і « наступний» ставляться також і до робіт. Кожна вхідна в дану подію робота вважається попередній кожній вихідній роботі, і навпаки, кожна вихідна робота вважається наступної для кожної вхідної.

З визначення відносини «попередній – наступний» випливають властивості сіткового графіка.

По-перше, жодна подія не може відбутися доти, поки не будуть закінчені всі вхідні в нього роботи. По-друге, жодна робота, що виходить із даної події, не може початися доти, поки не відбудеться дана подія. І, нарешті, жодна наступна робота не може початися раніше, чим будуть закінчені всі попередні їй.

Подія позначається кружком із цифрою усередині, що визначає його номер.

Із усіх подій, що входять у планований процес, можна виділити два специфічні – подія початку процесу, що одержала назва вихідної події, якому привласнюється нульовий номер, і подія кінця процесу (завершальна подія), якому привласнюється останній номер. Інші події нумеруються так, щоб номер попереднього події був менше номера наступного.

 Для нумерації подій застосовується наступний спосіб. Викреслюються всі роботи, що виходять із події з номером «0», і проглядаються всі події, у яких кінчаються ці викреслені роботи. Серед переглянутих перебувають події, які не мають вхідних у них робіт ( за винятком уже викреслених). Вони називаються подіями першого рангу й позначаються (у довільному порядку) числами натурального ряду, починаючи з одиниці (на рисунку 2 ця подія 1). Потім викреслюються всі роботи, що виходять із подій першого рангу, і серед них перебувають події, що не мають вхідних робіт ( крім викреслених). Це – події другого рангу, які нумеруються наступними числами натурального ряду (наприклад, 2 і 3 на рисунку 2). Проробивши таким способом (k – 1) крок, визначають події (k – 1)-го рангу, і переглядаючи події, у яких ці роботи закінчуються, вибирають події, що не мають ні однієї вхідної в них роботи (крім викреслених). Це події k-го рангу, і, нумеруються вони послідовними числами натурального ряду, починаючи з найменшого, ще не використаного числа при попередній нумерації на (k – 1)-м кроці.

 Рисунок 3.1 – Сітковий графік

Сітковий графік містить кінцеве число подій. Оскільки в процесі викреслювання рух здійснюється в напрямку стрілок (робіт), ніяка попередня подія не може одержати номер, більший, ніж будь-яке наступне. Завжди найдеться хоча б одна подія відповідного рангу, і всі події одержать номери за кінцеве число кроків.

Робота звичайно кодується номерами подій, між якими вони укладені, тобто парою (i, j), де i – номер попереднього події, j – номер наступного події.

У те саме подію можуть входити (виходити) одна або кілька робіт. Тому здійснення події залежить від завершення самої тривалої із усіх вхідних у нього робіт.

Взаємозв'язок між роботами визначається тим, що початок наступної роботи обумовлене закінченням попередньої. Звідси випливає, що немає робіт, не зв'язаних початком і закінченням з іншими роботами через події.

Послідовні роботи й події формують ланцюжка (шляхи), які ведуть від вихідної події сіткового графіка до завершального. Наприклад, шлях 0→1→2→5→6→7 сіткового графіка (Рисунок 3.1) містить у собі події 0, 1, 2, 5, 6, 7 і роботи (0 – 1), (1 – 2), (2 – 5), (5 – 6), (6 – 7).

На підставі викладеного можна сказати, що ранг події – це максимальне число окремих робіт, що входять у який-небудь зі шляхів, що ведуть із нульового (вихідного) події в дане. Так, події першого рангу не мають шляхів, що полягають більш ніж з однієї роботи, ведучих у них з 0, наприклад, подія 1 (Рисунок 3.2). Події другого рангу пов'язані з 0 шляхами, які полягають не більш ніж із двох робіт, причому для кожної події другого рангу хоч один такий шлях обов'язково існує. Наприклад, подія 4 – подія третього рангу (Рисунок 3.2), тому що шляхи, що ведуть у цю подію з 0, включають тільки три роботи – (0 – 1), (1 – 3) і (3 – 4) або (0 – 1), (1 – 2) і (2 – 4).

Побудований у такий спосіб сітковий графік у термінах теорії графів являє собою спрямований граф.

На рисунку зображений сітковий графік. Граф, що не містить циклів, що й має тільки одне джерело й тільки один витік, називається спрямованим графом. Сітковий графік є орієнтований зв'язний асиметричний граф з одним джерелом, одним витоком і без циклів, тобто це спрямований граф. При цьому вершинами графа служать події сіткового графіка, а дугами (ребрами) — роботи сіткового графіка.

Тривалість роботи являє собою, у термінах теорії графів, довжину дуги. Отже, довжина шляху Т – це сума довжин усіх дуг, що утворюють даний шлях, тобто Т = ∑ ti_,j, ti_,j Є Т, де символом ti_,j позначається дуга, яка з'єднує вершини i і  j та спрямована від вершини i до вершини j.

Правила побудови сіткового графіка.

Звичайно сітковий графік будується від вихідної події до завершальної, зліва направо, тобто кожна наступна подія зображується трохи правіше попередньої.

У планованих процесах часто зустрічаються складні комплексні зв'язки, коли дві або більше роботи виконуються паралельно, але мають загальну кінцеву подію, або коли для виконання однієї з робіт необхідно попередньо виконати кілька робіт, а для інших, що виходять із загальної для них події, попередньою умовою є виконання тільки однієї з попередніх робіт і т.д. Зображення в сітковій моделі подібних паралельних або диференційовано залежних робіт виконується в такий спосіб.

У випадку, коли настання події (наприклад, 3 на рисунку 3) можливо в результаті завершення двох робіт (1 – 3) і (2 – 4), але в той же час існує подія 4 (Рисунок 3.3), що залежить від завершення тільки однієї із цих робіт (наприклад, (2 – 4)), уводиться фіктивна робота (4 – 3).

Рисунок 3.2 – Схема введення фіктивної роботи при побудові сіткового графіка

Якщо одна подія (наприклад, 1 на рисунку 3.4) служить початком двох (наприклад, (1 – 2) і (1 – 3) або декількох робіт, що закінчуються в іншій події (3 на рисунку 3.4), то для їхньої відмінності також уводиться фіктивна робота (2 – 3). За допомогою фіктивної роботи в сітковому графіку можуть бути відбиті й двосторонні зв'язки (залежності).

Нехай, наприклад, є три процеси А, В, С. При цьому закінчення процесу Із залежить від результатів процесів А и В. У цьому випадку виникають двосторонні залежності (Рисунок 3.5).

Рисунок 3.4 – Схема відбиття двосторонніх зв'язків за допомогою фіктивної

роботи

Рисунок 3.5 – Схема відображення двосторонніх залежностей

Інше правило побудови сіткового графіка полягає в тому, що якщо кілька робіт може початися не після повного, а після часткового виконання певної роботи, то останню роботу доцільно представити як суму її частин, розчленованих подіями (1, 2, 3, 4 і 5 на рисунку 3.6). І в той же час, групу робіт доцільно представити однією роботою, якщо в цій групі є по одній початковій і кінцевій події (1 і 4 на рисунку 3.7).

Для відображення часу й місця входження додаткових ресурсів (наприклад, поповнення робочої сили, палива і т.д.) і іншої інформації на сітковому графіку зафарбованим кружком зображуються так звані підставки (Рисунок 8). При наявності двох і більше робіт, що виходять із події, з якою необхідно зв'язати підставку, остання з'єднується з додатково введеною подією через фіктивну роботу.

Рисунок 3.6 – Схема представлення останньої роботи

як суми її частин

Рисунок 3.7 – Схема представлення групи робіт однієї роботою

Після побудови сіткового графіка перевіряється відсутність робіт, що мають однакові коди. При наявності таких робіт уводяться додаткові події й фіктивні роботи. Крім того, сітковий графік повинен містити тільки одну вихідну подію й тільки одну завершальну подію.

Рисунок 3.8 – Схема зображення підставки в сітковому графіку

Якщо ці умови не виконані, то необхідно додати ще одну вихідну подію й з'єднати її стрілками з наявними декількома початковими подіями або додати ще одну кінцеву подію, до якої ведуть стрілки від декількох наявних кінцевих подій.

Сітковий графік не повинен мати циклів, тобто таких шляхів, у яких кінець останньої роботи збігається з початком першої роботи. Сітковий графік, що має хоча б один цикл, не може бути реалізований, тому що жодна з робіт, що входять у такий цикл, ніколи не може початися.