Page 35 - МНД_ПЗ

об’єкта дослідження така, що значини факторів важко підтримувати

на заданому рівні (рівень фактора “пливе”).

Фактори, які по тим або іншим причинам не можна врахувати в

експерименті, на протязі всіх дослідів слід стабілізувати на постій-

них рівнях.

Ступінь точності математичної моделі визначається діапазоном
зміни факторів. Під час підготовчої роботи для кожного із них уста-

новлюють основний (хіо), верхній (ximax) і нижній (ximin) рівні, а також

варіювання (xi).

При проведенні експериментів використовуються кодовані зна-

чини рівнів факторів. При цьому основний рівень приймається рів-

ним нулю, верхній – (+)1, а нижній – (–)1.

Наступний етап планування експерименту – складання лінійно-

го плану, реалізація дослідів якого ставить за мету відшукати поки

ще не оптимум, а лише напрямок до нього.

Припустимо, що в задачі змінюються тільки два фактори – х1 і

1
х2, причому кожний на двох рівнях : +1 та –1. Планування зводиться
k
при цьому до реалізації 2 дослідів. В даному випадку маємо провес-
2
ти повний факторний експеримент типу 2 , де всі можливі комбінації
факторів будуть вичерпані в чотирьох дослідах. По результатах чо-

тирьох дослідів, кожний із яких проводиться m разів, можна знайти

значини коефіцієнтів регресії, яка для лінійного плану при k = 2 має

наступний вид:

Y        
b0 b 1 x1 b2 x2 b 12 x1 x2
В отриманому рівнянні коефіцієнт bо відображає значину функ-

ції відгуку при знаходженні значин факторів на основному рівні, а

коефіцієнт b12 – парній взаємодії факторів х1 і х2 (х1х2).

1 - проведення експериментів з кількістю рівнів факторів більшою, ніж 2, – ду-
же складне, а тому знаходить обмежене застосування на практиці.
35