2. Розмітка й вивірка розташування обладнання

Розмічальні роботи для правильної орієнтації технологічного обладнання, конструкцій і трубопроводів щодо головних осей будівлі (колон, балок, стін) виконують по робочих кресленнях технологічної частини проекту. Раціональне й достовірне виконання розмічальних робіт необхідно для правильної установки обладнання в проектне положення, нормального сполучення обладнання із приводами, комунікаційними лініями, дотримання висотних позначок і технологічних ухилів трубопроводів, передбачених робочими кресленнями.

У якості технічних засобів для виконання розмічальних робіт використовують сталеві рулетки, складані метри, виски, косинці, шнурки із закріпленими крейдами, струни. До спеціальних пристроїв відносять геодезичні (для геометричного нівелювання – нівеліри й теодоліти) і лазерні (лазерний візир) прилади, гідростатичні рівні, універсальні пристосування для розмітки осьових ліній. Основними розмічальними операціями є паралельний перенос головних осей будівлі (машини, лінії), розмітка взаємно перпендикулярних осей і перенесення осей по вертикалі на різні поверхи будівлі.

Головними монтажними осями обладнання називають дві взаємно перпендикулярні осі, що проходять через характерні точки основних вузлів машин і апаратів (осі валів, станин, опорних рам, електродвигунів і ін.). По головних осях, що збігаються з геометричними осями будівлі, орієнтують монтажні осі, винесені на висоту близько 2 м над перекриттям (рисунок 2.1). Положення робочої монтажної осі фіксують за допомогою струни. При цьому один її кінець кріплять до скоби (хомуту), тимчасово прикріпленої до стіни (колони) будівлі, а до іншого кінця, перекиненого через ролик, підвішують вантаж. Для натягу сталевої струни підбирають масу вантажу, яка залежить від діаметра струни й становить 2/3 розривного навантаження; при діаметрі струни 0,3; 0,4; 0,5 мм масу вантажу приймають 7; 12,5; 19,5 кг відповідно. У якості струн застосовують також капронові нитки.

При установці декількох струн паралельність їх визначають проміром рулеткою відстані між ними або висками, опущеними із цих струн, а перпендикулярність – за допомогою косинця.

Осі балок, поздовжню й поперечну монтажні осі за допомогою висків проектують на перекриття. Притискаючи шнур до відзначених точок, відтягають і відпускають шнур, натертий крейдою або синькою, відбиваючи в такий спосіб проекцію монтажної осі на підлогу перекриття.

Для геодезичного обґрунтування монтажу проводять паралельний і перпендикулярний переноси осей, застосовуючи універсальні пристосування або проводячи геометричні побудови за допомогою шнурка із закріпленою крейдою, лінійки й косинця.

Для паралельного переносу монтажної осі контактують зі струною шнури двох висків; через крапки торкання висків з перекриттям відбивають проекцію осі; далі, використовуючи косинець, відкладають дві перпендикулярні лінії заданого розміру, відбивають проекцію нової монтажної осі, яку за допомогою висків піднімають на необхідну висоту, а потім закріплюють струну. Осі на поверхи будівлі переносять за допомогою висків, які для запобігання коливань частково занурюють у грузлу рідину (масло, нафта, мазут).

1 – автомат для витягання пляшок з ящиків; 2 – ящикомийна машина; 3 – ланцюговий транспортер для ящиків; 4 – автомат для укладання пляшок у ящики; 5 – лічильник ящиків; 6 – розливочно-укупорочний автомат; 7 – ланцюговий пластинчастий транспортер для пляшок; 8 – світловий екран; 9 – пляшкомийна машина; 10 – електрощит;
CD, EF, KL, MN, K'L' — контрольні осі (струни).

Рисунок 2.1 – Розбивка контрольних монтажних осей (провішування струн) при монтажі лінії розливу молока

Головну монтажну вісь переносять через стіну в тих випадках, коли технологічна лінія розміщається у двох суміжних приміщеннях. Відповідно до робочого креслення на підлозі одного із приміщень розмічають головну монтажну вісь. На стінах, у кінців осі, на однаковій відстані від підлоги намічають точки, по яких на суміжній стіні пробивають отвір, на протилежній – кріплять скобу. Над розміченою на підлозі монтажною віссю горизонтально натягають струну, яку через отвір у стіні пропускають у суміжне приміщення. У ньому за допомогою висків розмічають на перекритті лінію, яка є продовженням проекції осі.

При монтажі обладнання, установлюваного на фундаментах (основах), а також технологічних трубопроводів, крім площинної (у плані), роблять просторову (об'ємну) розмітку, при якій виносять на натуру висотні позначки. Вихідною точкою для відліку служить нульова оцінка будівлі (спорудження), яка позначається висотним будівельним репером.

Висотні позначки установки елементів, що монтуються, визначають за допомогою нівеліра й візирної рейки, а також гідростатичних рівнів. Візирну рейку встановлюють вертикально за рівнем. За допомогою круглого рівня, розташованого на нівелірі, приводять його вісь у прямовисне положення, а остаточну установку зорової труби в горизонтальне положення проводять по циліндричному рівню, використовуючи, піднімальний гвинт.

Відкриті й закриті гідростатичні методи оцінки прямолінійності й горизонтальності будівельних конструкцій, елементів устаткування й ін. засновані на властивостях сполучених посудин, що мають вільну поверхню в одній горизонтальній площині.

У закритому гідростатичному рівні резервуар заповнений водою (при температурі навколишнього середовища t = 0...50°С) або спиртом (при t >–30°С). Дві вимірювальні головки з мікрометричними глибиномірами з'єднані прозорими полівінілхлоридними трубками (Ø10 мм; δ = 2 мм) для рідини й повітря, що необхідно для утворення закритої повітряної системи.

Відкритий гідростатичний візирний рівень, заповнений підфарбованою рідиною, має дві тонкостінні скляні трубки з діленнями по обидві сторони від нульової риси. Через крани трубки з'єднані гумовим шлангом (зовнішній діаметр шлангу 10 мм, товщина стінок 2 мм, довжина до 20 м). Шланги працездатні в інтервалі температур – 30...50°С.

Рідина в приладі повинна бути морозотривкою, незаймистою, мати гарну рухливість і фарбуємість, не роз'їдати гумовий шланг. У якості такої рідини використовують насичений водяний розчин повареної солі, у який для підфарбовування на 1 дм³ додають 3 г червоної кров'яної солі й 0,5 г еозину; у результаті одержують рідину жовтогарячого кольору, що не замерзає при – 18°С. Аналогічна рідина може бути отримано при змішуванні 40%-вого водяного розчину етилового спирту з барвниками – еозином, фуксином або метилоранжем.

За результатами трикратного прикладання нульової позначки до різних точок контрольованої поверхні обчислюють середнє значення зсуву. Щоб уникнути викривлень показань рівня не слід допускати різких або глухих перегинів шланга.

При використанні лазерного приладу по винесенню в натуру монтажних робочих осей і прийманню фундаментів (заставних деталей) виконують наступні операції: установку променем лінії візування по заданих точках, винос у натуру точки по встановленій променем лінії візування, розбивку поперечної осі (поворот установленої лінії візування на кут 90°), перенос осі з вихідного на проектний горизонт.

Перевірка взаєморозташування поверхонь і осей при монтажі обладнання, конструкцій і трубопроводів включає вимірювання: площинності й прямолінійності; паралельності й перпендикулярності; відстаней між елементами; співвісності; щільності прилягання й зазорів.

Методи й області застосування перевірки взаєморозташування поверхонь і осей, вимірювання відстаней і зазорів із зазначенням допусків наведені в таблиці додатка.

Точність установки обладнання досягається вивіркою. При цьому регулювальні переміщення здійснюють за допомогою вантажопідйомних механізмів, домкратів і монтажних пристосувань у межах зазорів між стінками отворів базової деталі обладнання й стрижнями попередньо встановлених фундаментних болтів або в межах зазорів колодязів під фундаментні болти, що закріплюються при підливі обладнання. Домкрати підводять під міцні частини станини або посилені корпуси машини.

а – за допомогою інвентарних клинових підкладок; б – за допомогою клинових підкладок; в – за допомогою пласких металевих підкладок; г – за допомогою пристосувань для безпідкладочного монтажу; д – за допомогою настановних гайок; е – за допомогою самоанкеруємих болтів
[1 – підстава машини; 2 – інвентарна клинова підкладка (домкрат); 3 – клинові підкладки; 4 – пласкі металеві підкладки; 5 – фундамент; 6,8 – гвинти; 7 – струбцина; 9 – бетонна підлива; 10 – шайби; 11 – кріпильна гайка; 12 – опорна настановна гайка; 13 – шпилька; 14 – цанга.

Рисунок 2.2 – Схеми вивірки й кріплення обладнання на фундаментах і основах

Необхідна точність положення обладнання по висоті й горизонтальності може бути досягнута методом монтажу без вивірки за рахунок установки опорних елементів у межах розрахункових допусків.

Устаткування вивіряють за допомогою регулювальних гвинтів, тимчасових опорних елементів, настановних гайок, інвентарних домкратів або встановлюють на пакетах підкладок (рисунок 2.2). Усі ці способи, за винятком вивірки за допомогою підкладок, називаються безпідкладочними й заощаджують металопрокат.

При вивірці обладнання за допомогою регулювальних гвинтів останні у вихідному положенні повинні виступати нижче поверхні обладнання на однакову величину, але не більше ніж на 20 мм. Положення обладнання по висоті й горизонтальності регулюють усіма гвинтами, не допускаючи в процесі вивірки його відхилення від горизонтальності білхьш ніж 10 мм на 1 м. Після закінчення вивірки регулювальні гвинти фіксують контргайками, закріплюють обладнання затягуванням фундаментних болтів із заданим зусиллям, багаторазово використовувані гвинти вигвинчують, а отвори зашпаровують пробками або цементним розчином з нанесенням маслостійкої фарби.

При установці обладнання з вивіркою за допомогою настановних гайок із пружним елементом (металевими тарілчастими, гумовими або пластмасовими шайбами) або безпосередньо без нього регулюють настановні гайки із шайбами по висоті так, щоб верх тарілчастої шайби був на 2...3 мм вище проектної позначки опорної поверхні обладнання; обладнання опускають на опорні елементи; вивірку проводять із регулюванням положення машини затягуванням кріпильних гайок. У якості ослаблених настановних гайок, що зминаються при остаточному затягуванні фундаментних болтів, використовують стандартні гайки зі зменшеною на 50...70 % висотою.

При вивірці за допомогою інвентарних домкратів (регульованих підкладок) останні розміщають на підготовленому фундаменті, попередньо регулюють по висоті з точністю ± 1 мм для наступної вивірки або з розрахунковою точністю при безвивірочному монтажі. Домкрати перед підливою обгороджують опалубкою й видаляють її після досягнення підливочным шаром не менш 25 % проектної міцності. Ніші, що залишилися, заливають бетонною сумішшю тієї ж марки, а домкрати після затягування фундаментних болтів із заданим зусиллям видаляють.

Застосовувані при вивірці металеві підкладки повинні щільно прилягати до поверхні фундаменту. Число підкладок у пакеті повинне бути мінімальним і не перевищувати п'яти. Пакети набирають зі сталевих або чавунних настановних підкладок товщиною 5 мм і більш і регулювальних підкладок товщиною 0,5...5,0 мм. Пакети підрозділяють на пірамідальні й клинові, що складаються із пласких і клинових підкладок.

а – елементів обладнання (1 – корпус будівлі; 2 – стінний репер; 3 – лазерний прилад на штативі; 4 – початкова розмічальна марка на стійці; 5 – рейки-призми; 6 – перший елемент, що вивіряється; 7 – рівні; 8 – другий елемент, що вивіряється; 9 – кінцева розмічальна марка на стійці; 10 – вісь машини, що монтується; 11 – промінь лазера);

б – протяжного трубопроводу (1 – геодезичний штатив; 2 – лазерний візир; 3 – репери; 4 – початкова марка; 5 – стійка; 6 – елемент конструкції; 7 – струбцина; 8 – рейки-призми; 9 –трубопровід, що монтується; 10 – промінь лазера; 11 – кінцева марка).

Рисунок 2.3 – Схема вивірки за допомогою лазерного приладу

Вивірку обладнання, конструкцій і трубопроводів, тобто процес уведення одиниці, що монтується, в проектне положення, яке здійснюють за допомогою регулювальних переміщень, контрольованих оптико-механічними й лазерними приладами, виконують за допомогою простих приладів, нівеліра або лазерного візира.

Геометричне нівелювання полягає в безпосередньому вимірі різниці висот точок за допомогою горизонтального променю зору й вертикально встановлюваних у даних точках нівелірних рейок.

При використанні лазерного приладу (рисунок 2.3) контроль вивірки зводять до реєстрації факту створності в межах допуску. Промінь лазера рекомендується орієнтувати по заданих точках або вже встановленому в проектне положення елементу, що монтується, й контролювати відхилення від створності крайніх точок осі елемента або частини трубопроводу. До такої схеми контролю зводять реєстрацію перекосу осей і відхилень від паралельності осей, прямолінійності осі й т.п.

При установці й вивірці деяких видів обладнання на фундаментах (основах) можливі відхилення. Максимально припустимі межі таких відхилень регламентуються технічною документацією.