3.1 Способи переміщення обладнання
Такелажні
роботи виконують на основі проекту провадження робіт (ППР), у якому визначений
склад вантажопідйомних механізмів і дані схеми провадження робіт. До початку
такелажних робіт у стінах і перекриттях виробничих будівель генпідрядником
повинні бути підготовлені прорізи в
місцях, погоджених з монтажною організацією.
Особливої уваги при монтажі машин і встаткування вимагають підбор і
підготовка вантажопідйомних механізмів і пристроїв. Для горизонтального
переміщення обладнання на монтажному майданчику підприємств використовують
автомобілі або автонавантажувачі.
Особливо важке обладнання переміщають волоком на сталевих листах, котках
або полозку за допомогою тракторів або лебідок.
Котки виготовляють із твердого дерева (краще з дубових колод) діаметром
не менше
(1)
де 
- сила тиску переміщуваного вантажу на коток, н;
- радіус котків, см;
- коефіцієнт тертя катання поверхні коток – вантаж, см;
- коефіцієнт тертя катання поверхонь коток-поверхня переміщення,
см.
Навантаження на транспортні засоби здійснюють автомобільними кранами й
автонавантажувачами.
Вертикальне переміщення (підйом) обладнання зовні виробничих будівель,
здійснюють залежно від висоти будівлі баштовим або автомобільним краном (рисунок
3.1.1), а при відсутності кранів – за допомогою виносної стріли, що
закріплюється на покрівельному перекритті, і лебідки встановлюваної на рівні
землі (рисунок 3.1.2).
Монтажні прорізи в стінах виробничих будівель обладнують відкидними
майданчиками для приймання вантажів, що подаються баштовим краном. При підйомі
лебідкою й виносною стрілою вантажі затягують на відповідні поверхи через
монтажні прорізи ручними лебідками. Усередині будівель устаткування переміщають
ручними лебідками по інвентарних рейках, на металевих листах або на
котках.
Вертикальний підйом обладнання для установки його на проектні позначки
проводять залежно від місцевих умов важільними лебідками, черв'ячними талями й
поліспастами. Для підйому обладнання застосовують лебідки зі стрічковими й
автоматичними гальмами, що забезпечують миттєву зупинку вантажу при його спуску
або підйомі. Лебідки із фрикційними гальмами використовують тільки для
переміщення вантажів по горизонтальній площині. У робочому положенні лебідка не
повинна мати горизонтального або вертикального переміщення, для чого її кріплять
тросом до спеціальних якорів, закопаних у землю на глибину не менше
Сталевий канат на барабані лебідки повинен бути міцно закріплений і
покладений правильним витком, щоб зменшити перекидаючий момент лебідки, трос до
барабана повинен підходити знизу, горизонтально й строго перпендикулярно до осі
барабана.
Рисунок 3.1.1 – Схема підйому обладнання баштовими кранами
Рисунок 3.1.2 – Схема підйому обладнання в монтажні
зони
При монтажі обладнання застосовують вантажопідйомні механізми й
пристосування з вантажопідйомністю 0,5; 1,0; 3,0; і 5,0 т в окремих випадках 10
т. Кріплення лебідок, конструкції виносних стріл і балок для підвіски блоків
розраховують при розробці ППР.
При роботі із блоками звертають увагу на надійність їх кріплення.
Перевіряють справність гаків, ролика й осей. Внутрішня поверхня гаків і зона, що
зазнає більшою мірою зношування, не повинна мати тріщин і вибоїн. Ролики блоків,
що мають на своїй поверхні тріщини й вибоїни, до використання не придатні.
Діаметри й профілі шкивів блоків повинні відповідати застосовуваним канатам.
Перед установкою блоків їх випробовують під навантаженням, після чого вказують
на видному місці вантажопідйомного механізму час випробувань і величину
навантаження, що допускається.
При використанні талів кріплення їх до будівельних конструкцій повинне проводитися тільки з
дозволу інженера-будівельника. Підвішувати таль треба таким чином, щоб виключити
можливість ушкодження будівельних конструкцій.
Для підйому обладнання на незначну висоту (наприклад, при установці
пакетів прокладань) застосовують домкрати. При підйомі вантажу домкратом тиск на ґрунт не повинен перевищувати
35…45 кПа. Із цією метою під домкратом збільшують опорний майданчик, підкладаючи
пластини з дерева або металу.