6. Правила охорони праці при проведенні монтажних робіт

Організація монтажного майданчика, ділянок робіт і робочих місць повинна забезпечувати безпеку праці працюючих на всіх етапах виконання робіт.

При організації монтажного майданчика, розміщенні ділянок робіт, робочих місць, проїздів для вантажопідйомних машин і транспортних засобів, проходів для людей установлюють небезпечні для людей зони, у межах яких постійно діють або потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори. Небезпечні зони повинні бути позначені знаками безпеки й написами встановленої форми.

До зон постійно діючих небезпечних виробничих факторів відносяться зони поблизу від неізольованих струмоведучих частин електроустановок; поблизу від необгороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більше; у місцях переміщення машин і обладнання або їх частин і робочих органів; у місцях із вмістом шкідливих речовин у концентраціях вище гранично припустимих або впливом шуму, рівень якого перевищує припустимі за ДСТ норми; у місцях, над якими здійснюють переміщення вантажів вантажопідйомними кранами.

До зон потенційно діючих небезпечних виробничих факторів відносять ділянки території поблизу споруджуваної будівлі (спорудження), поверхи (яруси) будівель і споруд в одній захватці, над якими здійснюють монтаж конструкцій або обладнання.

Зони постійно діючих небезпечних виробничих факторів щоб уникнути доступу сторонніх осіб обгороджують захисними огородженнями, що задовольняють вимогам ДЕРЖСТАНДАРТ. Проведення будівельно-монтажних робіт у цих зонах, як правило, не допускається.

Засоби для виробництва монтажних робіт (ліси і риштування) установлюють поблизу проїздів на відстані не менш 0,6 м від габариту транспортних засобів. При необхідності передачі на ліси додаткових навантажень (від механізмів для підйому матеріалів, вантажопідйомних майданчиків і т.п.) конструкція їх повинна враховувати ці навантаження. Ліси висотою до 4 м допускаються до експлуатації тільки після їхнього приймання виконавцем робіт або майстром і реєстрації в журналі робіт, а вище 4 м – після приймання комісією, призначеною керівником монтажної організації, і оформлення актом.

При прийманні лісів і риштовання перевіряють наявність зв'язків і кріплень, що забезпечують стійкість, вузли кріплення окремих елементів, робочі настили й огородження, вертикальність стійок, надійність опорних майданчиків і заземлення (для металевих лісів). У місцях підйому людей на ліси й риштовання розвішують плакати із зазначенням величини й схеми розміщення навантажень. Ліси в процесі експлуатації оглядає виконроб або майстер не рідше чим через кожні 10 днів.

Ліси, з яких протягом місяця й більше робота не проводилася, перед поновленням робіт слід приймати в порядку, передбаченому для приймання знову встановлених лісів. Додатковому огляду підлягають ліси після дощу або відлиги, які можуть вплинути на несучу здатність підстави під ними, а також після механічних впливів. При виявленні деформацій ліси виправляють і приймають повторно, як при прийманні знову встановлених лісів.

При виробництві такелажних робіт необхідно виконувати наступні основні вимоги: маса вантажу, що піднімається, з урахуванням вантажозахватних пристосувань і тари не повинна перевищувати максимальну (паспортну) вантажопідйомність крана при даному вильоті стріли; вантажі масою, близькою до максимальної вантажопідйомності при даному вильоті стріли, треба піднімати у два етапи: спочатку для перевірки підвіски, стійкості крана й надійності дії гальм на висоту 20...30 см, а потім на повну висоту; забороняється підтаскувати вантажі вантажопідйомними машинами косим натягом канатів або поворотом стріли, а також піднімати затиснені подібні вантажі, що зачепилися; змінювати виліт стріли краном з підвішеним вантажем тільки в межах вантажної характеристики крана; переносити вантаж над людьми, а також перебувати в зоні роботи крана людям, що не мають прямого відношення до роботи крана; знімні вантажозахватні пристрої (траверси, стропи й т.п.) після їхнього виготовлення й ремонту необхідно оглядати й випробовувати під навантаженням, в 1,25 разу перевищуючим їхню максимальну вантажопідйомність, із тривалістю витримки навантаження 10 хв; у процесі експлуатації слід періодично оглядати й заносити в журнал обліку результати огляду: траверси – через кожні 6 місяців; стропи – через кожні 10 днів; кліщі й інші вантажозахватні пристрої – через 1 місяць; вантажопідйомність строп повинна відповідати зусиллю від маси вантажу, що піднімається, з урахуванням коефіцієнта запасу міцності (не менше 6), числа гілок і кута їх нахилу (не вище 0,5 рад); при відсутності даних про положення центру ваги вантажу, що піднімається, необхідно встановити його, провівши пробні підвішування; при одержанні сталевих канатів без сертифікатів заводу-виготовлювача їх випробовують відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ; довжина піднімального каната повинна бути такою, щоб при опусканні вантажного гака до нижнього положення на барабані лебідки залишалося не менш півтора витки каната, не вважаючи витків, що перебувають під затискним пристроєм.

Бракування сталевих канатів, що перебувають у роботі, роблять по числу обривів дротів на довжині одного кроку звивання каната.

Норми бракування сталевого канату залежно від поверхневого зношування або корозії наведені нижче: у лебідок з електроприводом гальмовий шків повинен бути скріплений безпосередньо з барабаном лебідки або встановлений на валу, що має кінематичний зв’язок, що не розмикається, з барабаном; при підійманні одночасно двома лебідками швидкості навивки сталевих канатів на барабани повинні бути однаковими; ручні важільно-рейкові домкрати необхідно оснастити пристроями, що виключають самовільне опускання вантажу при знятті зусилля з важіля або руківлі; в гвинтових та реєчних домкратах повинні бути передбачені стопорні пристосування, що виключають вихід гвинта або рейки; гідравлічні домкрати повинні мати щільні з'єднання, що виключають витік рідини з робочого циліндра під час підйому вантажу; роботи із застосуванням різних навантажувачів і їх змінного обладнання необхідно виконувати відповідно до паспорта й інструкцією для експлуатації заводу-виготовлювача; залежно від ширини переміщуваного вантажу треба розрахувати навантажувач на стійкість; при пересуванні навантажувача забороняється робити підйом, опускання й нахил вантажу; вантажі, що закривають видимість шляху переміщення навантажувача, необхідно перевозити в супроводі спеціально виділеної відповідальної особи.

При демонтажі й монтажі технологічного обладнання, трубопроводів і металоконструкцій необхідно виконувати наступні основні вимоги:

· монтажні прорізи в зовнішніх стінах і перекриттях до й після їх використання закривають суцільними настилами або переносними огородженнями; металеві й залізобетонні конструкції будівель при підйомі й установці обладнання й металоконструкцій у проектне положення допускається використовувати тільки за умови розрахункової перевірки міцності цих конструкцій і наявності дозволу проектної організації й будівельно-монтажної організації, що робить монтаж конструкцій, а в діючих цехах також і дозволу замовника;

· при виконанні робіт на висоті більш 1,3 м робітники повинні бути постачені запобіжними поясами, що відповідають вимогам ДЕРЖСТАНДАРТ, які через кожні 6 місяців, а також перед видачею в експлуатацію випробовують на статичне навантаження, рівне 4000 Н (400 кгс) протягом 5 хв;

· при переміщенні конструкцій або обладнання декількома піднімальними або тяговими засобами виключають можливість перевантаження кожного із цих засобів;

· при переміщенні конструкцій або обладнання відстань між ними й виступаючими частинами змонтованого обладнання або інших конструкцій повинна бути по горизонталі не менше 1 м, по вертикалі – 0,5 м;

· при монтажі обладнання з використанням домкратів вживають заходів, що виключають можливість перекосу або перекидання домкратів;

· при монтажі металоконструкцій і обладнання встановлені у вертикальному положенні металоконструкції й обладнання, що не мають необхідної стійкості, слід розкріплювати відповідно до ППР, але не менш чим трьома розтяжками, знімати які дозволяється тільки після остаточного закріплення обладнання (конструкцій);

· працювати під підвішеним технологічним обладнанням, елементами металоконструкцій і трубопроводів категорично забороняється;

· робочі місця зварників у приміщенні при зварюванні відкритою дугою для захисту очей і обличчя від променистої енергії, бризів і іскор повинні бути відділені від суміжних робочих місць і проходів негорючими екранами (ширмами, щитами) висотою не менше 1,8 м. При зварюванні на відкритому повітрі такі огородження слід ставити при одночасній роботі декількох зварників поблизу й на ділянках інтенсивного руху людей;

· газові балони повинні бути захищені від ударів і дії прямих сонячних променів, а також віддалені від опалювальних приладів на відстань не менше 1 м;

· газопровідні рукава на ніпелях пальників, різаків і редукторів, а також місця нарощування рукавів необхідно закріплювати стяжними хомутами;

· при прокладці або переміщенні зварювальних проводів необхідно вживати заходів проти ушкодження їх ізоляції й зіткнення з водою, мастилом, сталевими канатами й гарячими трубопроводами. Відстань від зварювальних проводів до гарячих трубопроводів і балонів з киснем повинна бути не менше 0,5 м, а з горючими газами – не менше 1 м;

· зварювальні роботи на апаратах і трубопроводах, заповнених вибухонебезпечними середовищами, виконувати категорично забороняється; до демонтажу апаратів і трубопроводів дозволяється приступати тільки після видалення з них залишків вибухонебезпечних середовищ;

· при випробуванні технологічних трубопроводів на міцність і герметичність забороняється стояти поблизу й проти заглушок, ходити по трубопроводах і усувати дефекти трубопроводів і арматури, що перебувають під тиском; місця викиду повітря з випробуваного трубопроводу, що продувається, повинні бути надійно обгороджені; доступ осіб в охоронювану зону в період випробування трубопроводів забороняється; обстукування зварених швів безпосередньо під час випробування трубопроводів і обладнання не допускається.

При монтажі резервуарів для рослинних олій, меласи, нафтопродуктів, а також силосів для борошна, какао-бобів і ін. за допомогою рулонних заготовок ретельно проробляють схеми переміщення, установлення й розгортання великогабаритних і великовагових полотнищ, що становлять підвищену небезпеку для працюючих. Потрібно при цьому пам'ятати, що рулон являє собою як би згорнуту сталеву пружину, яка після зрізання утримуючих планок або руйнування їх з будь-якої причини прагне розгорнутися. Монтаж резервуарів виконують строго в повній відповідності із ППР.

При експлуатації лазерних приладів керуються ДЕРЖСТАНДАРТ «Лазерна безпека. Загальні положення» і експлуатаційною документацією підприємства-виготовлювача, у якій визначений клас лазера по ступеню небезпеки випромінювання, що генерується.

Підприємство (організація), виробнича діяльність якого пов'язана з експлуатацією лазерів, розробляє інструкцію (вимоги) безпеки із зазначенням заходів захисту при роботі з лазерами, установлює вимоги до персоналу, допущеного для роботи з лазерами за ДСТ і регламент контролю небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Гранично припустимі рівні лазерного випромінювання і яскравості світла газорозрядних трубок установлені caнітарними нормами й правилами улаштування й експлуатації лазерів, а засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів регламентовані вимогами ДЕРЖСТАНДАРТ.

Під час підвищення тиску або вакууму знаходження людей у зоні дії установок не дозволяється. Допуск до огляду резервуара дозволяється не раніше чим через 30 хв після досягнення встановлених випробних навантажень.

Для електричного освітлення будівельних майданчиків і місць виробництва монтажних робіт усередині будівель застосовують типові стаціонарні інвентарні освітлювальні установки. Штучне освітлення повинне відповідати вимогам ДЕРЖСТАНДАРТ «Норми освітлення будівельних майданчиків», СНіП і Правил устрою електроустановок. Освітлення повинне бути рівномірним на всіх рівнях робочої поверхні, а освітленість (у лк) при складанні й монтажі технологічного обладнання, сталевих конструкцій і технологічних трубопроводів не менше 30; при роботах усередині технологічного обладнання, резервуарів і бункерів – 30, у денний час – до 100; при випробуванні технологічного обладнання – 50.

Електричне освітлення будівельних майданчиків і місць провадження робіт повинне живитися від мережі змінного струму частотою 50 Гц і постійного струму для освітлювальних приладів загального освітлення напругою не більш 220 В, для ручних переносних світильників – 12 В.

Вимоги до устрою й обслуговуванню електричних мереж і електрообладнання на монтажному майданчику повинні відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ «Будівництво». Електробезпечність. Загальні вимоги».

При обладнанні й експлуатації електромереж і електрообладнання забороняється: використовувати дроти з ушкодженою ізоляцією й іншими несправностями, що можуть викликати іскріння; допускати зіткнення електричних проводів між собою й з металевими конструкціями; залишати під напругою неізольовані кінці електричних проводів і кабелів; залишати без догляду включені в електромережу електрообладнання й електроприлади; застосовувати для опалення й сушіння саморобні електронагрівальні прилади. Особи, що допускаються до роботи з обслуговування електроустановок, повинні мати відповідну кваліфікацію: для управління будівельними машинами й обладнанням з електроприводом – кваліфікаційну групу по електробезпечності не нижче II, ручними електричними машинами – I групу.

Монтажні й ремонтні роботи на електричних мережах і електроустановках проводять після повного зняття з них напруги й при здійсненні заходів щодо забезпечення безпечного виконання робіт.

При цьому керуються Правилами охорони праці при експлуатації електроустановок споживачів. До організаційних заходів, що забезпечують безпеку роботи на електроустановках, відносять оформлення наряду-допуску, допуску до роботи, нагляду під час роботи, оформлення перерви в роботі й закінчення її (закриття наряду). Відповідальними за безпеку робіт є наступні: особа, що видає наряд; відповідальна особа з оперативного персоналу, що допускає до роботи; відповідальний керівник робіт. Перед початком усіх видів робіт на електроустановках зі зняттям напруги виконують відключення й перевіряють відсутність напруги на дільниці роботи між усіма фазами й між кожною фазою й землею й кожною фазою й нульовим дротом. Відсутність напруги перевіряють справним покажчиком напруги заводського виготовлення. Заземлення струмоведучих частин виконують із метою захисту працюючих від ураження електричним струмом у випадку помилкової подачі напруги до місця роботи. Вивішують відповідні плакати, обгороджують при необхідності робочі місця та струмоведучі частини, що залишилися під напругою.

З метою запобігання пожежі при виробництві монтажних, пусконалагоджувальних і ремонтних робіт необхідно виконувати Правила пожежної безпеки при виробництві будівельно-монтажних робіт, а також вимоги правил пожежної безпеки, що стосуються певних виробництв.

Відповідальність за пожежну безпеку на споруджуваному об'єкті, а також за дотримання протипожежних вимог діючих норм, своєчасне виконання протипожежних заходів, наявність і справність засобів пожежогасіння несе персонально начальник будівництва (будівельної ділянки), а на окремих ділянках будівництва – виконроби й майстри.

При одночасній роботі декількох субпідрядних організацій генпідрядник за участю субпідрядних організацій складає графік спільних робіт з урахуванням вимог пожежної безпеки й здійснює контроль над виконанням цих вимог.

Відповідальність за дотримання заходів пожежної безпеки робіт, виконуваних субпідрядними й пусконалагоджувальними організаціями, покладається на керівників цих організацій (начальника, головного інженера й начальника монтажної, пусконалагоджувальної ділянок) і призначених їхніми наказами виконробів і майстрів.

При реконструкції, розширенні й технічному переозброєнні діючих харчових підприємств складають тимчасову інструкцію з дотримання заходів пожежної безпеки, передбачивши відділення ділянки, у якій провадять монтажні, пусконалагоджувальні й ремонтні роботи, від діючих виробничих приміщень неспаленними щитами або перегородками. Відповідальність осіб за стан пожежної безпеки цих об'єктів визначається спільним наказом керівників діючого підприємства й будівельно-монтажної (пусконалагоджувальної) організації. На роботу, виконувану в безпосередній близькості від діючого обладнання адміністрація об'єкта повинна видавати письмовий дозвіл. Провадження будівельно-монтажних робіт при відсутності протипожежного водопостачання, доріг, під'їздів і зв'язку не допускається.

Посадові особи, відповідальні за протипожежний стан об'єктів, зобов'язано знати й точно виконувати правила пожежної безпеки, здійснювати контроль над їхнім дотриманням; забезпечувати відповідно до встановлених норм справне утримування і постійну готовність наявних засобів пожежогасіння; перевіряти протипожежний стан споруджуваних будівель; негайно повідомляти в пожежну частину про виникнення пожежі й вживати термінових заходів по її ліквідації.

На споруджуваних об'єктах проводять протипожежний інструктаж і навчання пожежно-технічному мінімуму по дванадцятигодинній програмі всіх робітників та службовців. При проведенні інструктажу знайомлять із правилами пожежної безпеки й протипожежним режимом, звертаючи особливу увагу на причини пожеж (порушення правил при електрозварювальних і газоплазмових роботах, недотримання правил при експлуатації електрообладнання, несправність електропроводки й ін.), навчання правилам і прийомам застосування засобів пожежогасіння.

Зварювальні й вогневі роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, виконують у суворій відповідності із ППБ, Правилами пожежної безпеки при проведенні зварювальних і інших вогневих робіт на об'єктах народного господарства, СНіП і ДЕРЖСТАНДАРТ «Газопламенева обробка металів. Вимоги безпеки».

При проведенні зварювальних і інших вогневих робіт у вибухо- та пожежонебезпечних цехах діючих підприємств необхідно виконувати вимоги установлені Типовим положенням по організації й проведенню вогневих робіт у пожежо- і вибухонебезпечних виробництвах. Дозвіл на право проведення вогневих робіт дає начальник будівельної ділянки, головний інженер підприємства або особи, їх, що заміняють. До зварювальних і вогневих робіт допускаються особи, що пройшли протипожежний техмінімум та мають спеціальні кваліфікаційні посвідчення на право допуску до вогневих робіт. До зварювальних і вогневих робіт приступають тільки після виконання всіх вимог пожежної безпеки (наявність засобів пожежогасіння, очистка роабочего місця від горючих матеріалів, захист горючих конструкцій металевими екранами або листами, поливання їх водою, застосування заходів проти розльоту іскор і влучення їх на горючі конструкції, нижче розташовані поверхи й майданчики й ін.). Зварники, що працюють на висоті, повинні мати металеву коробку для збору електродних недогарків.

При силі вітру більше 6 балів виконання газоелектрозварювальних робіт на висоті забороняють. Електрозварювальні роботи в холодильних камерах проводять після звільнення їх від горючих матеріалів і нанесення покривних шарів (штукатурки, армобетонної або бетонної стяжки) при наявності протипожежних поясів.

Сполучати зварювальні роботи з роботами, пов'язаними із застосуванням горючих речовин і матеріалів, не дозволяється.

У найбільше пожежонебезпечних місцях, а також при великому обсязі зварювальних робіт виставляють протипожежні пости, після закінчення зварювальних робіт ретельно перевіряють робочі місця, нижче розташовані поверхи й майданчики з метою виявлення прихованих вогнищ загорянь, поливають горючі конструкції, а при необхідності – виставляють пости. Після закінчення зварювальних і інших вогневих робіт відповідальний за їхнє проведення зобов'язаний забезпечити видалення з будівлі в спеціально відведені місця балонів з газами й відключення електрозварювального обладнання. Для організації гасіння пожежі розробляють розклад постів, схему евакуації людей, табелі бойових ланок і вивішують їх на видних місцях.