1 ЗМІСТ, ОФОРМЛЕННЯ ТА ОБСЯГ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Мета розділу – ознайомити студента з основними засобами виконання курсового проекту на тему «Проект привода транспортера» (в межах вивчення дисципліни «Інженерна механіка (Деталі машин)») та застосування для цього системи тривимірного твердотілого моделювання КОМПАС.

Курсовий проект з дисципліни «Інженерна механіка (ДМ)» складається з графічної частини, яка оформляється на 3 аркушах формату А1 (594×840(мм)), і розрахунково-пояснювальної записки.

Аркуш 1 – креслення загального виду (ВО) редуктора, що виконується в двох проекціях. Креслення загального виду повинно виконуватися відповідно до ГОСТ 2.109-73 і містити необхідні види, розрізи і перетини, що дають повну уяву про пристрій, взаємодію складових частин редуктора, збирання і регулювання.

Аркуш 2 – робочі креслення форматом деталей редуктора: корпус редуктора А2 (594×420(мм)), вал, зубчасте колесо А3 (420×297(мм)).

Аркуш 3 – складальне креслення привода (СБ), що містить фронтальну проекцію приводного пристрою, що складається з двигуна, муфти (пасової передачі) і редуктора, встановлених на рамі (плиті), і розмітку отворів на рамі під болти для кріплення на ній редуктора і двигуна, і її до фундаменту.

Поданий на захист курсовий проект повинен включати такі компоненти:

а) файли тривимірних моделей усіх деталей та складальних одиниць, що входять в електронну модель спроектованого редуктора у відповідних форматах програмного середовища КОМПАС;

б) креслярську документацію (паперову версію) на двох аркушах формату А1 або відповідну за площею, якщо її виконано в інших форматах (А3 чи А2), у тому числі зображення: на аркуші 1 – редуктора, складальний кресленик формату А1; на аркуші 2 –  робочий кресленик корпусу формату А2; робочий кресленик вала формату А3; робочий кресленик зубчастого колеса формату А3.

в) файли двовимірних креслень усіх деталей і складальних одиниць, зображених на паперових аркушах креслярської документації та побудованих у параметричному зв'язку з відповідними тривимірними моделями програми КОМПАС, а також файли для друку із порушеним параметричним зв'язком;

г) електронну версію пояснювальної записки (у файлі) текстового формату, а також віддруковану (і переплетену) на папері формату А4;

д) електронну версію специфікації редуктора в складеному вигляді та окремих його елементів у файлі формату специфікації програми КОМПАС, а також друковану версію на аркушах формату А4.

Електронні моделі деталей мають бути виконані за ДСТУ 2.052-2006 (Електронна модель виробу. Загальні документи), а складальних одиниць – за ДСТУ 2.053-2006 (Електронна структура виробу. Загальні положення).

 

1.1         Завдання на курсовий проект

 

Кожен студент отримує від викладача власний варіант технічного завдання на курсове проектування з компонувальною схемою та режимом навантаження. У складі завдання – показники технічних вимог до виробу, які мають бути враховані в процесі проектування привода транспортера.

Щоб спроектувати привод транспортера з табл. 1.1 потрібно вибрати його параметри відповідно до варіанта, наведеного у таблиці.

Таблиця 1.1 – Варіанти вихідних даних до курсового проекту з дисципліни «Інженерна механіка (деталі машин)» на тему: «Проект привода транспортера»

t.1.1.jpg

 

* К – зубці косі (НВ1>350), П – зубці прямі (НВ1>350)

Режим навантаження привода транспортера наведено на  діаграмі (рис. 1.1), а значення параметрів навантаження обирають з табл. 1.2 відповідно до варіанта завдання.

 

r.1.1.png

Рисунок 1.1 – Діаграма навантаження привода транспортера

 

Таблиця 1.2 – Значення параметрів навантаження привода транспортера

 

 

Варіант

Параметри режиму навантаження

T1

t1

T2

t2

T3

t3

1

0,9

0,2

0,8

0,4

0,5

0,4

2

1,0

0,1

0,7

0,5

0,6

0,4

3

0,9

0,3

0,8

0,2

0,5

0,5

4

1,0

0,2

0,7

0,4

0,6

0,4

5

0,9

0,1

0,8

0,6

0,5

0,3

6

1,0

0,3

0,7

0,3

0,6

0,4

7

0,9

0,5

0,8

0,2

0,5

0,3

8

1,0

0,6

0,7

0,2

0,6

0,2

9

0,9

0,7

0,8

0,1

0,5

0,2

10

1,0

0,8

0,7

0,1

0,6

0,1

11

0,9

0,6

0,8

0,3

0,5

0,1

12

1,0

0,5

0,7

0,3

0,6

0,2

13

0,9

0,8

0,8

0,1

0,5

0,1

14

1,0

0,6

0,7

0,1

0,6

0,3

15

0,9

0,4

0,8

0,3

0,5

0,3

25

0,9

0,5

0,8

0,2

0,5

0,3


1.2         Вибір схеми компонування і визначення передаточного числа привода транспортера

 

Перед початком проектування привода транспортера передусім визначають хоча б орієнтовно варіант його компонувальної схеми (Додаток А). У цій схемі необхідно вибрати:

– яким має бути редуктор, вертикальним чи горизонтальним;

– спосіб виготовлення його корпусу (лиття чи зварювання);

– положення площини рознімного з’єднання;

– вид підшипникових вузлів і тип підшипників на кожному з валів;

– тип ущільнень і спосіб фіксації валів від поздовжніх переміщень;

– тип мастила зубчастих передач;

– вид маслопокажчика, сапуна і оглядового вікна;

– спосіб установки редуктора на основі;

– тип вихідних кінців валів (циліндричні або конічні).

Варіант компонувальної схеми привода представлено на рисунку 1.2.

 

r.1.2.png

 

Рисунок 1.2 – Варіант компонувальної схеми привода транспортера

 

Автор повинен обдумати потрібну кількість і розташування видів, перерізів, розрізів у документах; правильно проставити розміри та допуски, посадки, шорсткість; розробити технічні вимоги до правильного виготовлення деталей, складання редуктора та його вузлів. Точність обчислень найчастіше обмежується трьома цифрами після коми (якщо інше не позначено в тексті). Числові параметри для розрахунку зубчастих коліс або валів, узяті з таблиць, слід розраховувати з використанням методів лінійної інтер- та екстраполяції.

 

1.3         Використання обчислювальних засобів

 

Розрахунки зубчастих передач, валів, підшипників і т.і., за традиційною методикою можна вести на калькуляторі, у тому числі і на вбудованих калькуляторах Windows та КОМПАС (обидва мають наукові функції). Але найзручніше це робити в спеціалізованих програмах, наприклад, MatCad, Wolfram Mathematica і навіть Microsoft Excel, коли є можливість редагувати вже «набраний» розрахунок, змінювати початкові дані або вибирати інші коефіцієнти в разі отримання незадовільних результатів попередньої спроби розрахунку. У цьому випадку для уникнення в тексті розрахункової програми повторень однойменних позначень першої і другої ступіней редуктора до них додають індекс кожної (ш або т – швидкохідна або тихохідна).