Page 82 - МНД_ЛЗ

ристовування винаходу;

– давати коротку, але достатню інформацію відповідним фахів-

цям про прогрес, що досягається винаходом в області, до якої

він відноситься.

Формула винаходу повинна починатися з назви винаходу, від-

значеного в заяві і описі. За загальним правилом формула винаходу

складається з трьох частин:

1. відокремлююча частина, що включає ознаки, загальні для

об’єкту винаходу і прототипу;

2. вираз «який (яка) відрізняється тим, що ...» після якого нада-

ють ознаки відмінної частини (цим виразом обмежувальна частина

формули відділяється від відмітної частини);

3. відмітна частина, що включає ознаки, які відрізняють об'єкт

винаходу від прототипу, тобто нові ознаки.

У формулі винаходу необхідно вказувати всі суттєві ознаки ви-

находу, керуючись тим, що саме сукупність суттєвих ознак повинна

бути необхідною і достатньою для отримання технічного результату.

Формула винаходу може бути одноланковою і багатоланковою

та включати відповідно один або декілька пунктів. При складанні ба-

гатоланкової формули в першому її пункті відмітні ознаки даються в

максимально допустимому узагальненому варіанті з тим, щоб вони

охоплювали всі можливі варіанти запропонованого пристрою. В дру-

гому і подальших пунктах формули в якості відмінних приводяться

ознаки, які доповнюють, розвивають, конкретизують ті відмінні озна-

ки, які показані в першому і попередньому пунктах. В другому і по-

дальших пунктах назву запропонованого пристрою можна давати в

скороченому вигляді.

У формулі винаходу пристрій прийнято характеризувати в ста-

тичному (непрацюючому) стані. Тому ознаки, вирішальні зв'язки між

конструктивними елементами пристрою, даються у формі дієприкме-

82