Page 103 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

103

6.2. Експлуатаційно-технологічна оцінка ефективності використання
техніки

На заключному етапі випробувань прийнято здійснювати оцінку експлуата-
ційних властивостей техніки, які характеризують її здатність виконувати техноло-
гічний процес в межах агротехнічного строку з оптимальною продуктивністю і
заданою якістю та мінімальними втратами часу робочої зміни.
Основним елементом цього процесу є хронографія – тобто реєстрація пере-
ліку та тривалості усіх операцій роботи техніки у хронологічному порядку. За від-
сутності спеціального автохронографічного приладу вказану реєстрацію здійснює
спостерігач. На протязі трьох контрольних змін загальною їх тривалістю не мен-
ше 18 год він фіксує:
- умови і режим роботи техніки;
- тривалість елементів часу зміни;
- витрати пального та технологічних матеріалів;
- об’єм виконаної роботи.
Отримана при цьому інформація використовується для розрахунку:
- продуктивності роботи техніки;
- питомих витрат пального та технологічних матеріалів;
- питомих витрат праці;
- експлуатаційно-технологічних коефіцієнтів.
Методика проведення експлуатаційно-технологічної оцінки у повному обся-
зі викладена у додатку Д.
Результати цієї оцінки використовуються при розрахунках економічної ефе-
ктивності техніки, про що мова йтиме у наступному параграфі. Крім того, їх ная-
вність є прямим доказом технічної здійсненності того чи іншого технічного рі-
шення. Величина коефіцієнта надійності технологічного процесу, а також наробі-
тки у мото-годинах на одну технічну і технологічну відмови, які визначаються на
основі аналізу хронографічних даних, відповідним чином репрезентують якість і
надійність роботи техніки.

6.3. Методи економічного оцінювання ефективності застосування
наукових розробок

Одним із основних показників ефективності використання с.-г. техніки є су-
купні витрати (П) на одиницю виконаної роботи. Згідно з ДСТУ 4397:2005 «Ме-
тоди економічного оцінювання техніки на етапі випробувань» вони складаються
із суми прямих експлуатаційних витрат (Е) та помножених на ставку пільгового
кредиту НБУ (С ) питомих інвестиційних вкладень (К ):
к
п
П = Е + С ·К /100.
к
п
В свою чергу, прямі експлуатаційні витрати – це сума наступних складових:
Е = З + А + Р + Г + М + Ф,
де З  заробітна платня обслуговуючого персоналу;
А  витрати на амортизацію;