Передмова
Галузь тваринництва забезпечує населення країни такими важливими
продуктами харчування як молоко, м’ясо, яйця, постачає промисловість деякими
видами сировини. Оскільки вказані потреби зростають, то необхідно здійснювати й
постійний розвиток галузі тваринництва.
Головна задача сільськогосподарського виробництва полягає в забезпеченні
населення продуктами харчування. Але, як відомо, в останні роки у всіх галузях
АПК, особливо у тваринництві, відбувається спад виробництва, зменшується
поголів’я худоби й птиці, знижується їх продуктивність, втрачається генетичний
фонд, зношуються й старіють основні фонди та технічна база.
Економічна ситуація, що склалася в країні негативно вплинула на
функціонування тваринницьких підприємств. Створений диспаритет цін і
собівартості продукції ферми за рахунок різкого підвищення кошторису витрат на
сільськогосподарську техніку та обладнання, електроенергію, паливно-мастильні
матеріали, корми та ін., привів до падіння рівня продуктивності тварин і
скорочення поголів’я. Деякі господарства взагалі ліквідували тваринництво через
їхню збитковість.
Тваринництво як сільськогосподарська галузь за організаційно-економічною
структурою та технологічними особливостями наближається до промислового
виробництва – цілорічні виробничі процеси, чітка ритмічність роботи, визначений
заздалегідь розпорядок дня на тваринницькому підприємстві, постійний штат
обслуговуючого персоналу, стаціонарне обладнання, до того ж переважно
електрифіковане. Все це свідчить про великі потенційні можливості
галузі.
Сучасні тенденції розвитку тваринництва спричинили потребу впровадження системи раціональних принципів виробництва, появу нових функціональних його особливостей, які полягають в тому, що комплекти машин та обладнання формують відповідно до технологій утримання тварин, виробництва й зберігання кормів, включаючи засоби механізації транспортно-перевалочних і допоміжних робіт, а також засоби автоматизованого контролю та управління технологічними процесами.