3. Паротурбінні СЕС

У 70-ті роки XX століття Радянським Союзом в Криму і Сполученими Штатами в Каліфорнії побудовані паротурбінні СЕС, пристрій яких схематично показаний на рисунку 3.1. Башта з приймачем розташовується на південному краї поля геліостатів, що обертаються услід за Сонцем. Дзеркала відбивають промені Сонця на теплоприймач, в якому утворюється високотемпературна пара (500-600°С), яка подається на парову турбіну, що обертає генератор. Звичайно СТЕС містять ще акумулятори сонячної енергії. Наприклад, сонячні ставки (Ізраїль). У Криму, в Щолкіно, в 1985 р. побудована СЕС-5 (зараз демонтована) з пароводяним акумулятором, працюючим паралельно з пароагрегатом. Геліостати  відстежують рух Сонця по небозводу. Дзеркала кожного геліостата площею в декілька квадратних метрів направляють сонячні промені на стінки теплообмінника котлоагрегата, в якому виробляється пара з температурою до 510°С.

image152.jpg

image153.jpg

 Рисунок 3.1 – Схема та фото баштової СЕС

 

По паропроводу пар прямує в машинний зал, де електроенергія виробляється в традиційному паротурбінному циклі. Установка має накопичувач теплоти – ємкість об'ємом в декілька тисяч м3, заповнену щебнем, який нагрівається «гострою» парою в години максимуму інтенсивності сонячного випромінювання і віддає теплоту після заходу Сонця.

 

Загальна кількість теплоти, сприйнятої парогенератором СЕУ, складає

                       14.jpg                                   (3.1)  

де 16.jpg - коефіцієнт ефективності використання сонячного випромінювання (змінюється в межах 0,35...0,5),

        n - кількість геліостатів,

     F - площа дзеркал одного геліостата, м2,

      I - інтенсивність сонячного випромінювання, Вт/м2.

 

Робота кілограма пари в паротурбінній установці в циклі Ренкина рівна 

                      17.jpg                                (3.2)

 

термічний ККД

                 18.jpg                           (3.3)  

де  19.jpg - ентальпія гострої пари,

      20.jpg - ентальпія відпрацьованої в турбіні пари (визначаються по h-s діаграмі водяної пари),

  21.jpg - ентальпія конденсату (визначається за таблицями термодинамічних властивостей води і водяної пари).

 

Теоретична потужність паротурбінної СЕУ складе

                            22.jpg                           (3.4)

де 23.jpg - відносний внутрішній ККД турбіни,

       24.jpg - ККД електрогенератора (в межах 0,92...0,96).

 

Реальна потужність СЕС менше теоретичної унаслідок витрат енергії на власні потреби (привід насосів і так далі).

Для паротурбінних СЕС характерні високі капітальні витрати, головним чином через високу вартість автоматизованих дзеркал-геліостатів. Вартість 1 кіловата встановленої потужності на баштовій СЕС «Солар - 1», як і Кримській СЕС, більш ніж в 10 разів перевищує характерну для традиційних установок. Економічніше виявилося інше технічне рішення, реалізоване в США в 1985 році. Замість дорогих скляних дзеркал-геліостатів тут використовується плівка з металевим напиленням, натягнута на обручі діаметром 1,5 метра. Створюючи під плівкою вакуум, надають їй параболічну форму. Ці увігнуті дзеркала фокусують сонячне випромінювання на труби, в яких нагрівається і випаровується живильна вода паротурбінної установки. Таким чином, цієї СЕС башта з баком-парогенератором не потрібна. Вартість одного кіловата встановленої потужності понижена в порівнянні з «Солар-1» в 4 рази, собівартість кіловата виробленої енергії наблизилася до характерної для вугільних станцій.

На СЕС «Альмерія» (Іспанія) як теплоносій першого контуру парогенератора на вершині сонячної башти використовується рідкий натрій, в другому контурі – звичайна вода. У варіанті СЕС, розробленому в Германії, сонячні промені нагрівають до 800°С стисле повітря, яке приводить в дію газову турбіну. Теплота відпрацьованого в газотурбінній установці повітря потім використовується в паротурбінному циклі. У результаті підвищується ККД використання теплоти сонячних променів.

Ряд паротурбінних СЕС різної потужності побудований у Франції і в Італії. Розробляються проекти СЕС із замкнутими газотурбінними установками, в яких робочим тілом є гелій. Параметри гелієвого теплоносія перед турбіною: температура біля 600°С, тиск 0,8 МПа; проектний ККД установок – близько 25%.

 

Перейти до початку посібника