ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ СОНЦЯ В СУЧАСНОМУ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННІ УКРАЇНИ

  У зв'язку з скороченням природних запасів традиційних енергоносіїв (головним чином нафти і природного газу), зростанням цін на них, стурбованістю екологічними проблемами світова економіка все більше приділяє уваги пошуку і освоюванню нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії (НПДЕ).

Визначення "відновлювані" досить відносне. Основними ознаками джерел енергії, що відновлюються є невичерпність і висока швидкість відтворювання. У повній мірі це відноситься до енергії Сонця, вітру, океану, гарячих сухих гірських порід, розплавленої магми. У той же час сучасний рівень економічного розвитку цивілізації може впливати істотним чином на відтворювання таких видів ВНДЕ, як біомаса (БМ), гідротермальна енергія, тому вони віднесені до тих, що відновлюються зі значною мірою умовності. Сучасний світовий АПК – великий споживач паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Сукупні витрати ПЕР на виробництво, переробку і приготування продуктів харчування складають в більшості промислово розвинених країн світу від 10 до 20%, а в тих, що розвиваються, - більше 30% в структурі національних енергобалансів. У основному це енергія паро- гідротермальних джерел, біомаси (біогаз, паливні спирти, паливні брикети), енергія малих рік, радіаційного і оптичного випромінювання Сонця, а також похідної його діяльності – вітру. Головними напрямами використання ВНДЕ є обігрів житлових і виробничих приміщень, сушка сільськогосподарської продукції, підйом і розподіл води, освітлення, забезпечення двигунів автомобілів рідким паливом.

Сьогодні в системі АПК України надто обмежено використовуються енергія Сонця, вітру і біомаси. В основному розвиток ВНДЕ стримується:

1) недостатнім науковим опрацюванням цього питання,

2) відсутністю матеріально-технічної бази,

3) організаційно-адміністративними причинами.

Верховною Радою України були прийняті Закони України «Про енергозбереження» (1994 р.) і "Про альтернативні джерела енергії" (2003 р.). Але вони практично не працюють через відсутність розробки та введення в дію необхідних для функціонування підзаконних актів, стандартів, нормативів тощо.

Частка нетрадиційних джерел енергії (ВНДЕ) складає менше за 0,5% в світовому енергобалансі, однак ряд країн досягли істотних успіхів в застосуванні нетрадиційних енергоносіїв в агропромисловому комплексі (АПК). Серед промислово розвинених західних країн потрібно назвати Німеччину (лідер вітрової і сонячної енергетики) США (енергія Сонця і вітру), Японію, Бельгію, Францію (енергія Сонця), Данію, Великобританію, Нідерланди (енергія вітру). Серед країн, що розвиваються, потрібно відмітити Китай, Бразилію, Філіппіни, Кіпр і Індію. Передбачається, що у 2025 році ВНДЕ становитимуть 60% від всієї спожитої на планеті енергії. За іншими джерелами в світовому енергобалансі 2020 р. частка ВНДЕ може скласти від 5 до 10 %.

Рисунок 3.1 – Діаграма споживання енергії в Україні у 2012 р. та 2020 р.

Розробляються заходи економічної підтримки НПДЕ: податкові, кредитні і тарифні пільги, правова підтримка, державні програми розвитку. Так, в Германії встановлені підвищені закупівельні ціни на електроенергію, здобуту на нетрадиційних установках: 0,08 євро за 1 кВт·год на вітрових, 0,51 євро – на сонячних. Виконується державна програма «100 000 сонячних дахів», забезпечена бюджетом в 570 млн. євро, направлена на використання сонячної енергії. За прогнозом Міжнародного енергетичного конгресу, до 2020 року частка НПДЕ в загальному енергоспоживанні розвинених країн (США, Англії і ін.) досягне 20%.

Основний недолік НПДЕ - низька щільність енергії. Так, для вітрових, сонячних, геотермальних установок характерна щільність енергії менше 1 кВт/м², тоді як в сучасних котлах і ядерних реакторах досягається в тисячу разів більша щільність теплового потоку. Відповідно нетрадиційні енергоустановки мають великі габарити, металоємність, займають набагато більші площі в порівнянні з ТЕС, що діють, АЕС, котельними.