Лабораторна робота № 3
Лабораторна
робота № 3
Вивчення КОНСТРУКЦІЙ ЦИЛІНДРИЧНИХ ЗУБЧАСТИХ РЕДУКТОРІВ
МЕТА РОБОТИ: Вивчити
основні конструкції циліндричних зубчастих редукторів, з’ясувати порядок
складання, розбирання та регулювання їх вузлів. Скласти кінематичну схему
редуктора та схему евольвентного зубчастого зачеплення, на яких показати основні
параметри редуктора і зачеплення. Виконати заміри і розрахунки, що
характеризують геометрію та кінематику циліндричних зачеплень.
1
ВКАЗІВКИ З САМОПІДГОТОВКИ ДО РОБОТИ
1.1 Завдання для самостійної
підготовки
Під
час підготовки до роботи з’ясувати призначення і область застосування
циліндричних зубчастих передач, ознайомитись з класифікацією циліндричних
редукторів по розташуванню осей валів та розміщенню зубчастих коліс на валах,
вивчити основні терміни, визначення і позначення геометричних, кінематичних та
силових параметрів зубчастих циліндричних передач.
1.2 Питання для самопідготовки
1
Поняття про евольвенту, геометричний спосіб одержання даної кривої, її
застосування в зубчастих передачах.
2
Місце і основне призначення циліндричних передач.
3
Передаточне число зубчастої пари, визначення загального передаточного числа для
двох, трьох пар послідовних зачеплень.
4
Ведуче і ведене зубчасте колесо, терміни “шестерня” і “колесо”, їх застосування
і позначення.
5
Точність зубчатих зачеплень, втрати потужності в передачі, поняття ККД
передачі.
6
Поняття про перекриття зубів, коефіцієнти перекриття.
7
Прямозубі, косозубі і шевронні циліндричні передачі, їх взаємна оцінка,
переважне застосування.
8
Боковий і радіальний зазори у зачепленні, обґрунтування необхідності в цих
зазорах.
9
Кріплення циліндричних зубчастих коліс на валах, випадки необхідності
застосування вала-шестерні.
10
Матеріали і способи одержання заготовок для зубчастих коліс, способи нарізання
зубів, фінішні операції.
1.3 Рекомендована
література
1. Деталі машин: підручник :
затверджено МОН України / А. В. Міняйло та ін. – К.: Агроосвіта, 2013. – 448 с.
2
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1 Опис конструкції редуктора
Зубчасті
редуктори – механізми,
які складаються з однієї або більшого числа пар зубчастих зачеплень та
призначені для пониження кутових швидкостей (частот обертання) і одночасного
збільшення обертаючих моментів на веденому валу по відношенню до ведучого вала.
Як правило, зубчасті редуктори виконуються у виді окремих агрегатів, які
виготовлюються централізовано і мають досить високий ступінь стандартизації та
уніфікації.
В залежності від величини, умов і режимів навантаження, жорсткості валів, виду термообробки зубів коліс використовуються розгорнуті, роздвоєні або співвісні схеми взаємного розташування зубчастих коліс і опор редуктора. Кінематичні схеми найбільш розповсюджених редукторів представлено на рисунку 1.
Рисунок 1 – Кінематичні
схеми найбільш розповсюджених циліндричних редукторів
2 Основні
характеристики редуктора
Основна силова
характеристика редуктора це –
потужність, що
передається (обертаючий момент) на веденому валу. Основна кінематична
характеристика - передаточне число. Для досягнення різноманітних значень
передаточних чисел промисловість випускає одно, двох і трьохступінчасті
редуктори. Діапазон рекомендованих передаточних чисел одноступінчастого
редуктора складає від 2 до 6,3 (8), двохступінчастого 8...40, трьохступінчастого
31,5...180 і більше.
Слід відмітити, що серед них, завдяки своїй простоті і компактності (найменший габарит по ширині), найбільш поширені двохступінчасті редуктори з розгорнутою схемою (рис. 2). Саме тому подібні редуктори розглядаються у даній роботі.
Рисунок 2 – Двохступінчастий
редуктор з розгорнутою схемою
Ступені у
двохступінчастих циліндричних редукторах поділяють на швидкохідну і тихохідну,
вали іменують як ведучий (швидкохідний), проміжний і ведений (тихохідний). У
зв’язку з тим, що вали редуктора розраховані на передачу різних значень
обертаючого моменту, то їх легко відрізнити по діаметрах.
При визначенні геометричних параметрів зубчастих зачеплень прийнято
позначати параметри, що відносяться до шестерні індексом “1”, а до колеса
індексом “2”.
Для діаметрів кіл стандартом встановлені
позначення: ділильний діаметр (кола, яке ділить зуб на головку і ніжку) - d,
діаметр початкового кола (кола, які перекочуються одно по одному без ковзання) -
dw, діаметр основних кіл (кола, які утворюють евольвенти зубів) -
db, діаметри кіл западин і кіл виступів відповідно df і
da.
Для не коригованих зубчастих зачеплень
початкові та ділильні кола коліс співпадають.
Міжосьова відстань зубчастої пари - найкоротша відстань між осями обертання коліс - являє собою суму початкових (ділильних) радіусів і, як правило, повинна відповідати стандартному значенню.
Рисунок
3 -
Схема
зачеплення зубчастих коліс
Відстань між однойменними точками профілів
сусідніх зубів по дузі кола називають коловим (торцевим) кроком зубів. Для
косозубих і шевронних зубів крім колового розрізняють нормальний крок зубів –
найкоротшу відстань між зубами (рис. 4).
Лінійна величина, що в π разів менша за
коловий крок (по ділильному колу) називається коловим (торцевим) модулем
зачеплення, а лінійна величина, що в π разів менша за нормальний крок –
нормальним модулем.
Модуль – основна характеристика розмірів зубчастих коліс. Для прямозубих коліс значення колового і нормального модулів співпадають і модуль позначається літерою m.
Рисунок 4 - Параметри
зубчатого колеса
Модулі
евольвентних зубчастих зачеплень стандартизовано, причому для косозубих і
шевронних коліс по стандарту вибирають значення тільки нормального модуля, а
величина колового модуля залежить тільки від кута нахилу зуба. Для косозубих
коліс кут нахилу зуба рекомендують приймати в межах 8...22°, для
роздвоєних схем і шевронних зачеплень він може бути 30° і більшим.
Висота головки і ніжки зуба приймається в
залежності від модуля зачеплення mha = 1,25 hm тобто
між вершиною зуба одного зубчастого колеса і западиною другого існує зазор.
Важливим параметром зубчастих коліс є
ширина зубчастого вінця, для різних видів розрахунків застосовуються коефіцієнти
відносної ширини колеса b. Слід також відмітити що коефіцієнт
baψ приймається по
стандарту.
3 Порядок
збирання, розбирання та
регулювання циліндричного редуктора
Горизонтальний
одноступінчастий
циліндричний редуктор (рис.
5) складається з корпуса, кришки редуктора, зубчастих коліс (швидкохідного,
проміжного і тихохідного валів), що монтуються на підшипниках та закриваються
кришками. Кришка 4 центруються при складанні штифтами і з'єднується з корпусом
болтами 16 і 18. Болти бажано розміщувати як найближче до осей валів. Щоб мати
таку можливість у виливках корпусу і кришки передбачають спеціальні приливи 6
для головок болтів і гайок. Болти входять в отвори кришки та корпусу з
зазором.
У площині розняття кришки і корпусу
прокладку не ставлять, щоб не порушити посадок
підшипників. Площини розняття часто пришабрують або змащують густим
мастилом чи лаком. Щоб можна було відокремлювати кришку від корпусу при
розбиранні редуктора, у кришці передбачено два різьбових отвори для
відтискних гвинтів 15.
Для точного фіксування кришки корпусу на
основі редуктора передбачено два конічних штифти 17. Для заливання масла в корпус та для
огляду в кришці редуктора передбачено оглядовий отвір, закритий
кришкою 8. Масла в корпусі має бути не менш як 0,3 … 0,8 літра на кожен кіловат
потужності, що передається. Рівень масла контролюється масловказівником
11. Для випускання масла з
корпусу передбачено пробку 12. У кришці корпусу або оглядовому вікні
встановлюють душник 9, що має ряд отворів для сполучення з зовнішнім повітрям
внутрішньої порожнини редуктора. Душник виконує роль запобіжника проти
підвищення тиску в корпусі внаслідок розширення повітря при нагріванні під час
роботи редуктора. Злив мастила здійснюється через різьбовий отвір, що
закривається пробкою.
У верхній частині кришки редуктора
встановлюють вантажні болти (рим-болти), або роблять вушки 10, якими
піднімають кришку при складанні і розбиранні, а також транспортують весь
редуктор.
Крім величини зазорів, при складанні
зубчастої передачі регулюють правильність зачеплення по плямі контакту. Для
цього на зуби шестірні наносять тонким шаром рідкі білила або суміш сурику з
маслом. Після цього провертають кілька разів зубчасте колесо і по відбитками на
його зубах судять про якість зачеплення. При правильному приляганні відбитки
будуть виходити у вигляді рівною смуги уздовж робочої поверхні зубів по
обидва боки їх. У разі перекосу осей в вертикальній площині відбитки вийдуть не
по всій довжині зубів, а тільки по Їхніх лежачим навхрест кінців. При
непаралельності осей зубчастих коліс відбитки на зубах другого колеса вийдуть
тільки з одного кінця зубів.
Рисунок 5 - Одноступінчастий циліндричний
редуктор
4 Типи
зубчастих передач редуктора
Зубчаста передача - механізм
або частина механізму в складі якого є зубчасті колеса, що використовуються для
зміни швидкості й напряму руху ведучої частини при відповідних змінах обертового
моменту, коли необхідне точне відношення швидкостей ведучого і веденого вала в
будь-який момент часу.
Класифікація зубчастих передач:
- По формі профілю зубців:
- евольвентні;
- колові (передача
Новікова);
- циклоїдні
- евольвентні;
- По типу
зубців:
- прямозубі;
- косозубі;
- шевронні;
- криволінійні.
- прямозубі;
- По коловій швидкості
коліс:
- тихохідні;
- середньошвидкісні;
- швидкохідні.
- тихохідні;
- За ступенем
безпеки:
- відкриті;
- закриті.
- відкриті;
- По відносному
обертанню коліс і розміщенню зубців:
- внутрішнє
зачеплення (обертання коліс в одному напрямку);
- зовнішнє
зачеплення (обертання коліс в протилежних
напрямках).
- внутрішнє
зачеплення (обертання коліс в одному напрямку);
Залежно від форми профілю зубів
розрізняють евольвентні зубчасті передачі та передачі з зачепленням
Новікова.
Евольвентне зачеплення в зубчастих
передачах має найбільш широке поширення.
У 1954 році М. Л. Новіков запропонував
принципово новий тип зачеплень в зубчастих колесах, при якому профіль зуба
окреслений дугами кіл. Таке зачеплення можливо лише для косих зубів і носить
назву по імені свого винахідника - зачеплення Новікова або профіль
Новикова .
Шевронні зубчасті колеса можна умовно
порівнювати зі спареними косозубимі колесами, що мають протилежний кут нахилу
зубів. Така конструкція дозволяє уникнути осьових зусиль на вали і підшипники
опор, неминуче з'являються в звичайних косозубих
передачах.
Найбільш поширені передачі із зовнішнім
зачепленням.
Рисунок 6 -
Типи
циліндричних зубчастих коліс