ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ

Щозмінні технічні обслуговування проводиться, як правило після визначеної технологією роботи.

Кількість періодичних ТО визначається по формулі

                                             (2)

                                                   (3)

де  Qi – середнє завантаження однієї машини i-ї марки;

Ni – кількість машин i-ї марки;

К_ТО-1; К_ТО-2 – періодичність ТО-1; ТО-2 обумовленої марки машин.

 

Під річною програмою або напруженим періодом експлуатації розуміється обсяг робіт по технічному обслуговуванню виражений у кількості ТО й у вигляді трудомісткості ТО.

Річна трудомісткість ЩТО машин на переробному підприємстві визначається по формулі

                                                  (4)

де  – річна трудомісткість ЩТО i-ой машини

                                             (5)

де  – трудомісткість одного ЩТО i-ї машини (табличне значення або визначається дослідним шляхом);

m_i – кількість ЩТО за рік або в напруженому періоді експлуатації машин;

 z_i – кількість періодичних обслуговувань за рік або в напруженому періоді експлуатації машини.

Річна трудомісткість періодичного ТО для кожного цеху або переробного підприємства в цілому визначається по формулах

                                                  (6)

                                                  (7)

де,  – річні трудомісткості ТО-1, ТО-2 комплексу машин на переробному підприємстві, год.;

t_1i, t_2i – трудомісткість ТО-1; ТО-2 i-ї машини на переробному підприємстві, год.;

m_1i, m_2i – число ТО-1, ТО-2 i-ї машини на переробному підприємстві за рік або в напруженому періоді.

                                                    (8)

                                                         (9)

де B_i – річний виробіток i-ї машини, год.;

 n_1i, n_2i – періодичність ТО-1; ТО-2 i-ї машини, год. (табличне значення або визначене дослідним шляхом).

Загальна річна трудомісткість періодичного ТО комплексу машин визначається з вираження

                                                   (10)

Кількість персоналу для проведення ТО визначається з наступного вираження

                                                   (11)

де К – коефіцієнт, що враховує виконання робіт, не передбачених у плані (К= 1,05...1,1);

Ф – річний фонд часу одного робітника (Ф = 1860 год.).

Розрахунки необхідної кількості майстрів-наладчиків для стаціонарного пункту ТО визначають за формулою

                                                 (12)

де Т_Σ – установлена тривалість робочого дня майстра-наладчика, год.

К_α – коефіцієнт, що враховує підміну майстра-наладчика на робочому місці, К= 1,21;

 τ – коефіцієнт календарних днів у році або в напруженому періоді експлуатації машин;

D – кількість календарних днів у році або в напруженому періоді експлуатації машин.

Аналіз структури ТО, періодичність, специфіка технічної експлуатації засобів ТО й виробнича експлуатація технологічного обладнання показує доцільність створення стаціонарних пунктів ТО на переробних підприємствах.