Page 3 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

3

ВСТУП

Потреба наукового вирішення проблем в тій чи іншій діяльності людини
вимагає постійного підвищення рівня її підготовки, творчого підходу до оволоді-
вання знаннями, участі у проведенні наукових досліджень. Серйозна наукова ро-
бота формує потрібні якості майбутніх фахівців, розкриває нові шляхи в науці.
Водночас, виконання будь-якої наукової роботи вимагає володіння дослід-
никами методологічних основ її проведення. А оскільки це практично неможливо
реалізувати без якісного освоєння відповідної кількості спеціальних знань, то пе-
ред вищою школою, як першою ланкою підготовки наукових кадрів, першочерго-
во стоїть задача навчання магістрів та аспірантів методології наукової діяльності.
Згідно із загальновідомим визначенням методологія – це система принципів
і засобів організації та побудови науково-практичної діяльності, а також вчення
про цю систему. Методологія покликана виконувати наступні функції:
- формувати способи і методи отримання наукових знань;

- визначати напрямок і програму дій, з допомогою яких досягається певна,
наперед визначена, науково-дослідницька мета;
- забезпечувати необхідну повноту отримання інформації щодо процесу чи
явища, які вивчається;
- поповнювати фонд науки новою науково-практичною інформацією;
- забезпечувати уточнення, збагачення, систематизацію нових термі-
нів і понять у науці тощо.
Звідси зрозуміло, що далеко не кожний дослідник здатний розробити свою
власну оригінальну методологію наукового дослідження, яка була б здатна вико-
нувати вищезазначені функції і забезпечувати її розробнику достатню кількість
послідовників. З огляду на це значна частина науковців, тим більше  початківців,

має використовувати уже апробовані науковою спільнотою методологічні прийо-
ми для досягнення певних творчих результатів.
Метою викладання даної дисципліни є розвиток у майбутніх фахівців твор-
чого мислення, ознайомлення з існуючими елементами раціонального плануван-
ня, організації та проведення наукових досліджень, розроблення і випробувань
нових технічних засобів, організації дослідницької роботи на виробництві.
Якісне засвоєння читачами матеріалів підручника передбачає наявність у
них суми певних базових знань і понять таких предметів, як вища математика,
теоретична механіка, теорія ймовірності математична статистика. Стосовно двох
останніх дисциплін від читача вимагається розуміння таких понять, як стаціонар-
ність та ергодичність статистично випадкових процесів, середня значина, середнє
квадратичне відхилення, дисперсія, коефіцієнт варіації тощо.
Підручник не претендує на виключну повноту знань щодо методології орга-
нізації і проведення наукової діяльності. Значну частку корисної і необхідної до-
даткової інформації читач може знайти у рекомендованому цим підручником спи-

ску літератури.