Page 7 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

7

Закон рівнозначності (або незамінності) факторів. Рослини для нормаль-
ної життєдіяльності потребують поживні речовини, вологу, світлу, тепло і повіт-
ря. Жоден із факторів, яких не вистачає, не можна замінити іншим, навіть якщо
останній перебуває в надлишку. Так, наприклад, недостатню кількість азоту не-
можливо компенсувати кальцієм, фосфором або іншим елементом. Як уже підкре-
слювалося вище, за нестачі вологи за наявності повного забезпечення рослин ор-
ганічними речовинами запланованого врожаю досягти неможливо. Рослини пот-
ребують усіх факторів життя незалежно від того, скільки їх потрібно для біо-
логічних процесів. Тому нестача в ґрунті мікроелементів, необхідних рослинам у
незначній кількості, порушує процеси їх росту і розвитку, а часом навіть зумов-
лює їх загибель.
Закон мінімуму (максимуму). У 1840 р. Ю. Лібіх вивів всесвітньовідомий
закон мінімуму, який у 1913 р. В. Шелфорд доповнив законом толерантності. В
кінцевому варіанті об’єднаний закон мінімуму/максимуму стверджує, що вро-
жайність сільськогосподарських культур обмежується тим життєвим фактором,
який перебуває як у нестачі (мінімумі), так і в надлишку (максимумі).
Логічним продовженням цього закону є закон оптимуму. Він проявляється
у тому, що найвищий урожай культур можна одержати тільки за умови оптималь-
ної наявності та дії кожного із факторів. Як нестача, так і надлишкова дія життєво
необхідних факторів обмежує продуктивність зелених рослин. Тому цей закон і є
основним для сільськогосподарського виробництва.
Закон взаємодії факторів. Виявлено, що рослини для підвищення продук-
тивності тим більше використовують фактор, якого не вистачає, чим більше ін-
ших факторів наближається до оптимуму. Чим більше, скажімо, мінеральне жив-
лення рослини буде наближатися до оптимуму, тим більше вона може спожити
одночасно з цим води і тим більшою буде її врожайність. Звідси випливає, що із-
за систематичного прояву взаємодії факторів вплив на них має бути одночасним і
комплексним.
Закон плодозміни. Ним передбачається, що необхідно чередувати розмі-
щення сільськогосподарських культур у просторі та часі. Це дає можливість дося-
гати значно вищих урожаїв порівняно з варіантом вирощування монокультури.
Даний закон реалізується шляхом застосування науково обґрунтованих сівозмін.
Закон фізіологічного часу. Рослини виявляють виняткову чутливість, реа-
гуючи на зміну дня і ночі, освітлення та температурні коливання. Залежно від
впливу цих факторів вони загальмовують або прискорюють свій розвиток. Розу-
міння цього закону і створення належних умов для культурних рослин сприяють
підвищенню їх продуктивності. Найбільш ефективно даний закон використову-
ється в мовах закритого ґрунту (теплицях, парниках тощо).
Закон регулярної системи рослин. Рослини, одержуючи безперервну ін-
формацію з навколишнього середовища, здатні змінювати свої внутрішні біологі-
чні процеси, які визначаються їх генотипом. У зв'язку з особливістю ґрунтово-
кліматичних умов окремого регіону, а також унаслідок біологічних особливостей
видів та сортів вирощуваних культур, виникає необхідність у впровадженні райо-
нованих сортів польових культур і специфічної агротехніки їх вирощування, які
найбільш придатні для конкретних умов сільськогосподарського виробництва то-
го чи іншого регіону.