Page 4 - МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

4

Лекція 1

СПЕЦИФІКА НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Поняття про науку

Кожен фахівець незалежно від його професійного спрямування у своїй дія-
льності повинен проявляти певного рівня творчість. Тільки в цьому випадку він
зможе бути корисним суспільству як особистість і реалізувати в тій чи іншій мірі
свій генетично обумовлений потенціал – як людина.
Результатом творчості того чи іншого суб’єкту є створення принципово но-
вих, невідомих раніше матеріальних або духовних цінностей. І їх поява буде тим
імовірнішою, чим більш підготовленим в науковому плані виявиться їх творець. А
для цього бажано, щоб він мав уяву про науково-дослідницьку діяльність і в ціло-
му про науку.
Згідно з енциклопедичними поняттями наука – це напрямок людської діяль-
ності, спрямований на вироблення нових знань про природу і закономірності її
еволюції. Для кожного напрямку суспільного розвитку вона своя.
Закономірності функціонування та розвитку науки, структури і динаміки
наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними
інститутами і сферами матеріального й духовного життя суспільства вивчає спе-
ціальна дисципліна – наукознавство.
Та чи інша наукова діяльність індивідууму починається з формулювання
ним наукової ідеї. Проте для подальшої практичної її реалізації потрібна гіпоте-
за. Такою прийнято вважати припущення чи здогад, які передбачають їх доказ.
Причому, для того, аби гіпотеза претендувала на наукову, треба щоб вона відпові-
дала критерію К.Р. Поппера. Згідно з його визначенням має існувати методологія
можливості спростування гіпотези шляхом проведення відповідного експеримен-
ту. Тобто, гіпотеза є науковою тоді, коли існує можливість її практичної перевір-
ки, одним із результатів якої є спростування.
Формулювання наукової гіпотези – задача досить складна. Для цього інди-
відууму слід володіти певною сумою знань із того напрямку, який його цікавить.
Вирішення цієї задачі, у свою чергу, потребує значного накопичення та аналізу
фактичного матеріалу.
Ще складнішим є наступний етап – процес перевірки наукової гіпотези. Без
знання методології цього процесу, за відсутності відповідних вмінь і навичок таку
задачу можна взагалі не вирішити.
Водночас, якщо гіпотеза, врешті-решт, узгоджується з науковими фактами,
то вона стає теорією або науковим законом. Під ним розуміють такий внутрішній
суттєвий зв'язок явищ, який обумовлює їх закономірний розвиток.
Результат цього розвитку, тобто практичного прояву наукового закону, оці-
нюється людиною з допомогою таких розумових операцій, якими є судження і
умовиводи. Сформовані на їх основі узагальнення приводять до створення науко-
вих термінів, понять, принципів, визначень і наукових концепцій.
Упорядковане, систематизоване певним чином накопичення останніх дозво-
ляє створити наукову теорію.