1. Біопаливо, види біопалива

Те, з чого складаються рослини і тварини, прийнято називати біомасою. Основа біомаси (БМ) є органічні сполуки вуглеводів, які в процесі з'єднання з киснем (за допомогою згоряння або внаслідок природного метаболізму) виділяють тепло.

Фотосинтез зелених рослин дозволяє акумулювати енергію, що отримується від сонячних променів, в органічній речовині, яка синтезується з вуглекислого газу, води і деяких «біогенних» елементів ґрунту. Щорік на Землі фотосинтез утворює близько 120 млрд. т сухої органічної речовини, що енергетично еквівалентне 40 млрд. тон нафти (більш ніж в 10 разів перевищує світовий рівень її вжитку). Хімічна енергія, запасена рослинами, може використовуватися енергетикою. В цілому біомаса дає сьому частину споживаного в світі палива. Енергія, що отримується з біомаси, в 4 рази перевершує сумарну енергію АЕС світу.

У країнах Європейського Союзу доля енергії біомаси від загального виробництва НВІЕ складає 55%. Найефективніше енергія біомаси використовується в Португалії, Іспанії, Франції, Германії, Данії, Італії. Загальні ресурси біомаси в Західній Європі (у млн. т сухої маси за рік) складають: деревина і деревні відходи - 150, сільськогосподарські відходи - 250, міське сміття - 75, біомаса, що вирощується спеціально на енергетичних плантаціях - 250 млн. т.

Рис. 1.1 – Загальна частка «чистої» енергії в енергобалансі України

Рис. 1.2 – Основні блоки технологічної схеми виробництва енергії з біомаси.

Деревина

Ще 100 років тому дрова були основним паливом. До цих пір в сільськогосподарських районах і в країнах, що розвиваються, печі топлять дровами, це основний вигляд палива приблизно для 2 млрд. чоловік. 1 м³ деревини дає близько 5,5 ГДж теплоти. Спалювання відходів лісозаготівель і целюлозно-паперової промисловості у Фінляндії, Канаді складає істотну долю паливно-енергетичного балансу. На жаль, в РФ 75% цих відходів не використовується.

Україна – багата лісом держава. Загальна площа лісових ділянок, що належить до лісового фонду України, становить майже 10,4 млн га, в тому числі вкриті лісовою рослинністю майже 9,6 млн га. Згідно з офіційними статистичними даними лісистість України складає 15,9% від загальної площі території держави. Площа не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок (зрубів, незімкнутих лісових культур, згарищ, галявин тощо) ніколи не враховувалася Держлісагентством при визначенні лісистості країни або окремих адміністративно-територіальних одиниць.

Ліси України грають важливу роль в проблемі збереження біосфери планети. З 1960 по 1995 р. населення Землі подвоїлося, а виробництво пиломатеріалів, паперу і інших продуктів лісу потроїлося. В той же час безповоротно зникають вирубувані тропічні ліси Амазонії, Африки, Південно-східної Азії. Їх площа щорік убуває на 14 млн. га. Парниковий ефект і пов'язане з ним глобальне потепління на планеті наводить до різких коливань клімату, катастрофічних лісових пожеж, повеням і так далі. Учасники конференції ООН по довкіллю в Ріо-де-Жанейро в 1993 р. взяли зобов'язання зупинити глобальне збезлісення, проте в подальше десятиліття воно лише зросло. Щорік в світі втрачається 0,8% лісів. Ліси, що зберігаються в Росії все більше переймають на себе роль «легенів планети», хоча в окремих регіонах європейської території країни ліс безжалісно вирубується.

Великий збиток лісам наносять пожежі. Так, в 2000 р. в лісових пожежах загинули більше 2 млн. га лісу. Лісові пожежі наводять до зростання викидів вуглекислоти в атмосферу, посилюючи глобальні екологічні проблеми. При введенні в Україні систем охорони і захисту лісів, аналогічних канадським і скандинавським, пожежні викиди вуглекислоти могли б скоротитися втричі.

Грамотне лісокористування і лісозаготівлі дозволяють зберігати і навіть збільшувати запаси деревини в країні, збільшувати об'єми фотосинтезу. В кінці XX століття об'єм заготовок деревини в Росії складав менше 25% об'єму розрахункової лісосіки. По режиму управління, екологічним і економічним показникам ліси поділені на 3 групи. Найкоштовніші ліси, що мають значення для збереження ряду природних ресурсів, виділені в першу групу (близько 21% лісового фонду). Ліси другої і третьої груп мають головним чином комерційне значення. Близько 6% лісової площі займають заповідники, національні парки.

У ряді країн швидкорослі види дерев спеціально вирощуються як паливо на енергетичних плантаціях. У Японії і Італії для цієї мети вибрані евкаліпти, в Канаді виведений різновид тополі, який нарощує біомасу вчетверо швидше за звичайну породу. Викиди вуглекислоти в атмосферу при спалюванні деревини компенсуються активним фотосинтезом листя. Для Росії ці напрями менш актуальні, важливіше удосконалювати транспортну інфраструктуру, включаючи в зворот важкодоступні лісові масиви.

Рис. 1.3 – Деревина, як сировина для виробництва біо-енергії: пелети, брикети; гілки, обрізки, верхівки дерев; інші відходи та продукти деревообробки та лісозаготівлі.

Важливе завдання лісопромислового комплексу – використання деревних відходів, включаючи зелену масу лісозаготівель, і відходів лісопереробного виробництва (обаполок, тирса, кора, стружка, лігнін і так далі), вживання теплогенераторів на деревних відходах і переробку відходів в рідке і газоподібне паливо.

Торф

Це пальна копалина, що утворюється в процесі природного відмирання і неповного розкладання болотяних рослин в умовах надлишкового зволоження і недостатнього доступу повітря. Вологість торфу (у покладі) складає 85...95%, зольність 2...30%, теплота згорання сухої маси до 24 МДж/кг.

На всій планеті родовища торфу займають більше 4 мільйонів км² і містять більше 3 млрд. м³ цього палива. Світові запаси торфу щорік збільшуються, їх приріст перевищує витрату. У Фінляндії, Швеції, Ірландії доля торфу в прибутковій частині енергетичного балансу складає від 10 до 20%. Росія у видобутку торфу займає четверте місце в світі, хоча, безумовно, лідирує по його запасах: російські родовища торфу займають 1,5 млрд. км². У всьому світі видобуток торфу неухильно зростає, в Росії він настільки ж неухильно падає. Причина полягає в нестачі фінансування і сучасних технологій видобутку, обробки, спалювання.

Рис. 1.4 – Фото родовища торфу

Торф як паливо застосовується в основному в котельних для опалювання невеликих населених пунктів, хоча на ньому працювали ще перші ТЕС, побудовані за планом ГОЕЛРО. Для багатьох населених пунктів, віддалених від центру, перехід систем теплопостачання на торф став би гарантією енергетичної безпеки. Зокрема, для Ленінградської області торф – найпоширеніший і найдоступніший енергоресурс. Без ризику зменшення запасів тут можна добувати по 2,6 млн. т торфу щорік. У 2002 р. здобуто 300 тисяч тон. В той же час торф – джерело підвищення родючості ґрунту, торф'яні добрива, торфоперегнійні брикети для розсади широко використовуються сільським господарством.

Біогаз

Біогаз — це джерело теплової енергії, електроенергії та добрив. Біогаз може утворюватися з відходів сільського господарства і тваринництва, при цьому ефективно використовуватись для економічного покриття енергетичних потреб. Він складається з метану і вуглекислого газу та утворюється в процесі безкиневого бродіння в спеціальних реакторах — ферментерах. Склад біогазу може коливатися: 45‒87% метана і 13‒55% вуглекислого газу, також в ньому зазвичай присутні домішки водню і сірководню. Після очистки біогазу від вуглекислого газу утворюється біометан — абсолютний аналог природного газу, який відрізняється тільки походженням. Біогаз — вигідна сировина електричної і теплової енергії.

Безкиснева ферментація дозволяє переробляти безліч органічних відходів, отриманих від сільськогосподарської, харчової промисловості і виробництва кормів. Така переробка дає можливість використовувати вироблений газ в установках INNIO Jenbacher для виробництва енергії. Відпрацьовані роками рішення INNIO Jenbacher гарантують стабільне вироблення електроенергії на основі біогазу. Вироблена енергія може живити громадські енергомережі, промислові потужності і забезпечувати особисті потреби в електроенергії. А теплова енергія — стати джерелом централізованого теплопостачання або обігріву приватних об'єктів.

Метанове бродіння при переробці сільськогосподарських і побутових відходів дозволяє отримувати біогаз з вмістом метану близько 70% і оксиду вуглецю близько 15%, а також знезаражене органічне добриво. 1 кг органічних відходів дає приблизно 1 л біогазу. Теплота згорання біогазу складає 22...24 МДж/кг. Тривалість процесу бродіння 5...7 діб. Ферментери для здобуття біогазу широко застосовуються в Китаї, Японії, США. У сучасному сільському господарстві, при зростаючих потребах в паливі і добривах, переробка відходів агропромислових комплексів, тваринницьких ферм, боєнь з використанням біогазових технологій дозволяє вирішувати проблеми сушки сіна, зерна, опалювання ферм і житлових приміщень, виробництва електроенергії.

Рис. 1.5 – Фото установки для видобутку біогазу

У КНР віддалені сільські місцевості газифікують за допомогою установок, що переробляють органічні відходи сільського господарства. Кожна така індивідуальна установка селянського двору дає в рік близько 6500 кВт·год електроенергії і 5 тон органічного добрива. У Росії ставиться завдання виробництва і впровадження устаткування по використанню біогазу. Центр «ЕкоРос» розробив автономний біогазоенергетичний модуль, до складу якого входять біореактори, відстійник, газгольдер для зберігання біогазу, водогрійний казан і система роздачі газу для живлення газових плит і опалювальних установок ферми. Модуль переробляє в добу до 1 тони відходів тваринницької ферми і дає до 230 кВт·год теплової енергії і до 40 м³ біогазу, що містить близько 60 % метану і до 15% оксиду вуглецю.

Рис. 1.6 – Технологічна та апаратна схеми біогазової установки

Як працює біогазова установка

Польові культури і водорості

У Росії, особливо в південних районах, відвіку використовуються як паливо солома, очерет. Після обмолоту стебла і качани кукурудзи, соняшнику спалюють для сушки зерна. Після збирання врожаю залишки культур можуть служити паливом.

Найактивніше процес фотосинтезу органічної речовини йде у водоростях, особливо в найдрібніших - фітопланктоні. Продуктивність утворення органічної речовини у водоростях досягає 5 кг на квадратний метр морської поверхні в рік, що в 2...5 разів перевищує продуктивність лісу. Морські хвилі викидають на берег водорості, які використовуються як добриво і паливо. Відмираючий фітопланктон (сапропель) наводить до замулювання і заболочування озер і водосховищ. Розробляються технології видобутку, сушки, спалювання водоростей і сапропеля, проте вони не мають доки промислового вживання в енергетиці.

Рис. 1.7 – Принципова схема стаціонарного комплексу (концентраційна колона й анаеробна камера) для переробки ціанобактерій на біогаз

Біопаливо із водоростей

Побутові відходи

Системи очисних споруджень міської каналізації включають баки-аеротенки. У них до води каналізації підмішуються присадки активного мула, мікроорганізми якого використовують органічні речовини стічних вод для живлення і розмноження. Це - аеробні мікроорганізми, для їх розвитку через воду аеротенків прокачується повітря. Далі вода з активним мулом поступає у відстійники, потім осідання мула перекачуються в бурти - метантенки, де відбувається анаеробне метанове зброджування органічної речовини. Газ, що виділяється, містить до 55% метану і може служити паливом в котельних установках. Тверді залишки ущільнюються і зневоднюються у фільтр - пресах і розміщуються на майданчиках мула. Осідання мула можуть використовуватися як добриво і як паливо. У Японії спалюють 55% осадів мула, в США 27%. Є досвід спалювання осадів мула в котельних установках на очисних спорудженнях Санкт-Петербурга.

Рис. 1.8 – Піч для спалювання побутових відходів

Сучасні міста виробляють величезну кількість твердих побутових відходів (ТБО). До кінця XX століття світове виробництво ТБО за рік досягло 3 млрд. т, в С.-Петербурзі на полігонах-звалищах за рік розміщується 4,5 млн. м³. До складу ТБО входять горючі речовини — макулатура, харчові відходи, деревина, їх теплота згорання дорівнює 7... 12 МДж/кг.

Рис. 1.9 – Фото електростанції «ClearEnergy» на Макухівському сміттєзвалищі

Відходи в звалищах переробляються мікроорганізмами з виділенням метану. Загальна кількість антропогенних викидів метану в атмосферу з очисних споруд, звалищ, нафтопромислів перевищує 200 млн. т в рік, адже метан, як і діоксид вуглецю, є парниковим газом і вносить свій вклад до потепління клімату планети. У США працюють декілька ТЕС на біогазі звалищ. Відходи ущільнюють, укладають на них перфоровані поліетиленові труби і накривають плівкою. Газ, що відбирається трубами, містить до 55% метану.

У ряді розвинених країн практикується роздільний збір відходів в місцях їх збирання. Переробка макулатури і скла з ТБО досягає 50%. Після відділення вторинних ресурсів в світовій практиці все ширше застосовується спалювання ТБО в спеціальних котельних установках. У Швеції об'єм спалюваних ТБО досягає 60%, в Швейцарії - 75, в Японії - 80%. Шлак (до 300 кг на тонну ТБО) спікається, що робить його нетоксичним, і захоронюється. Газоподібні продукти згорання - вуглекислий газ і водяна пара. Можливе спільне спалювання ТБО з осіданнями мула систем водовідведення. Перші установки спалювання експлуатуються в С.-Петербурзі.

Синтетичне паливо

Процеси виробництва рідкого і газоподібного палива з низькоякісного твердого розроблялися ще Д.І. Менделєєвим. У розвинених країнах світу крупні асигнування виділяються на здійснення національних програм створення синтетичного палива.

Буре вугілля – перехідна форма від торфу до кам'яного вугілля з вмістом вуглецю 55...78% - на початку XX століття був сировиною при виробництві світильного газу, який використовувався для побутових і промислових цілей. В даний час гази з низькою теплотою згорання (до 6,7 МДж/м³), що містять С і вуглеводні, отримують обробкою бурого вугілля пароповітряним дуттям. При використанні високотемпературної водяної пари отримують горючий газ, що містить С, СН₄ і Н₂, з теплотою згорання до 12,5 МДж/м³, який може використовуватися в металургії як відновник в доменному процесі. Розвиваються методи підземної газифікації пластів бурого вугілля з обробкою водяною парою для здобуття на виході газоподібних вуглеводнів з високим вмістом метану.На думку фахівців США, газифікація вугілля ефективніша, ніж безпосереднє спалювання вугілля в пиловугільних енергетичних казанах. У дев'яності роки XX століття сумарна продуктивність установок газифікації вугілля США склала близько 100 млрд. м³ в рік. Розробляються схеми газифікації вугілля з використанням теплоти ядерних реакторів.

Рис. 1.10 – Схема підземної газифікації вугілля

Виробництво синтетичного рідкого палива було освоєне в Германії в першій половині XX століття. Німецькі танки, автомобілі і навіть літаки в роки другої світової війни заправлялися цим синтетичним паливом.

У 60...70-ті роки розроблені методики переробки горючих сланців - глинистих гірських порід, збагачених горючою органічною речовиною (до 60...70% по масі). Родовища горючих сланців розташовані в Ленінградській області. Унаслідок великої вологості і зольності теплота згорання сланців невелика - 5... 11 МДж/кг. В результаті термічної переробки сланців отримують горючий газ, що містить до 30% водню, 15...30% метану, близько 10% оксиду вуглецю, і сланцеве масло - суміш рідких вуглеводнів, близька до продуктів перегонки нафти, а також коштовні хімічні продукти - етилен, бензол, фенол. При достатку нафти і природного газу в кінці XX століття технології виробництва синтетичного палива з бурого вугілля і сланцю здавалися нерентабельними, тепер настав час їх відновлення. Переробка твердого палива в синтетичне дає можливість різко зменшити викиди золи в продуктах згорання.

Одна з рослин, що активно акумулюють сонячну енергію, - це цукровий очерет. Зброджуючи тростинний цукор до етилового спирту, отримують ще один вигляд синтетичного рідкого палива, придатного для двигунів внутрішнього згорання. У 80-ті роки в Бразилії працювали 400 тисяч автомобілів на спиртному паливі і 5000 спиртозаправочних станцій. Добавка спирту до низькооктанового бензину в кількості 20% підвищує його октанове число, в цьому випадку не потрібні дорогі присадки, вживані у високооктанових бензинах.

Як сировина для виробництва синтетичного палива може використовуватися кукурудза і її відходи. Вуглеводи кукурудзи зброджуються в зерновий спирт. Процес здобуття зернового спирту гранично простий, протягом століть його застосовували в самогонних апаратах. Спирти, придатні як енергетичне паливо, отримують також шляхом гідролізу деревини. З рапсу і деяких інших олійних культур отримують масло, яке може використовуватися як паливо для дизельних двигунів.За допомогою хімічних або біохімічних процесів БМ може бути перетворена в такі види палива як газоподібний метан - СН₄, рідкий метанол -СН₃ОН (метиловий спирт - 23 МДж/кг), етанол - С₂Н₅ОН (етиловий спирт - 24 МДж/кг), тверде деревне вугілля. Спочатку біомаса рослинного походження утворюється внаслідок фотосинтезу під дією сонячного випромінювання.

Рис. 1.11 – Зернові культури, як сировина для виробництва біоенергії

Виробництво біодизельного палива із відпрацьованих жирів

Перейти до початку посібника