Машиновикористання в тваринництві

На фермах ВРХ застосовують різні способи утримання худоби: прив'язне, безприв'язне і потокове, а також у клітках та станках (для телят).
Прив'язний спосіб утримання характерний тим, що худоба знаходиться на прив'язі в стійлах приміщення (рис. 2.1), де підтримується нормований мікроклімат. Для здійсненні моціону тварин випускають на вигульно-кормові майданчики, їх обладнують уздовж тваринницьких приміщень (переважно з південного боку) або окремо від них. В останньому випадку вигульні майданчики сполучають із тваринницькими приміщеннями огородженими проходами.

Рис. 2.1. Класифікація елементів утримання та обслуговування тварин
 

Рис. 2.2. План та переріз чотирирядного приміщення для прив’язного утримання великої рогатої худоби: 1-4 - допоміжні технологічні та службово - побутові відділення; 5 - стійла; 6 - кормові проходи; 7 - проходи для персоналу і тварин; 8 - тамбури для виходу тварин; 9 - тамбур для тракторного причепа; 10 - годівниці; 11 - гнойові канали.

Прив'язне утримання відзначається простотою організації робіт і поряд з цим забезпечує гарні умови для догляду» краще враховує індивідуальні особливості тварин, сприяє раціональному використанню кормів та підвищенню продуктивності тварин. Недоліком його є високі питомі затрати праці» які в значній мірі зумовлюються саме індивідуальним підходом до обслуговування тварин.
У зв'язку з дуже низьким коефіцієнтом використання (0,02 - 0,2) більшості машин та обладнання, що застосовуються при цьому способі утримання (механізовані та автоматизовані прив'язі, автонапувалки, транспортери для роздавання кормів і прибирання гною, лінії доїння), значно зростають капіталовкладення в засоби механізації.
Прив'язне утримання поширене на фермах усіх виробничих напрямів і, безумовно, переважає на молочнотоварних. Приміщення для утримання корів (корівники) будують із розрахунку на 100 (при дворядному розміщенні стійл), 200 та 400 (при чотирьох рядах стійл) голів або ж за індивідуальними проектами моноблочні більшої місткості. При цьому кожна тварина має своє стійло, в якому її фіксують або вона самофіксується за допомогою спеціального обладнання. Стійла бувають двох типів: короткі й довгі (рис. 2.3). Довгі стійла розраховані для утримання великих тварин на прив'язі, що дозволяє тваринам відступати в стійлах назад. Від довжини стійла залежать характер розподілу екскрементів і технологія прибирання гною. При утриманні тварин у коротких стійлах понад 90 % виділень нагромаджується на смузі шириною 0,7 - 0,9 м, формування якої зумовлюється косою довжиною lк тулуба тварини.

Рис. 2.3. Схеми короткого (а) та довгого (б) стійл залежно від їх довжини при прив’язному утриманні корів і характер розподілу екскрементів.

Для зменшення травмування ратиць, ущільнення суглобів, ушкодження дійок (особливо в разі утримання худоби на щілинній підлозі) спеціалісти рекомендують довжину стійла збільшувати на 0,1 - 0,15 м. Ширина стійла залежить від віку тварини, у корівниках вона становить 1,1 - 1,2 м.
Стійла розміщують у приміщенні поздовжніми паралельними рядами і оснащують годівницею, напувалкою та гнойовою канавкою. Корми в годівниці роздають пересувними або стаціонарними кормороздавачами. При використанні пересувних кормороздавачів ширина кормового проходу повинна бути не менше 2,0 м. Вона може бути зменшена до 1,2 - 1,4 м у тих випадках, коли роздавання кормів здійснюється за допомогою стаціонарних засобів (наприклад, скребкові чи стрічкові конвеєри). Для забезпечення тварин водою на кожні два стійла біля годівниць встановлюють автонапувалки.
Ширина кожного гнойового проходу, яким тварини звичайно виходять з приміщення чи заходять до нього, повинна бути не менше 1,4 м. При використанні підстилки (щоденна норма внесення її не менше 1,5 кг на одну голову) у гнойовому жолобі, що тягнеться вздовж стійл, встановлюють скребковий конвеєр або скреперну установку. За їх допомогою гній видаляють за межі приміщення і завантажують у транспортні засоби. У разі утримання тварин без використання підстилки (на гумових килимках) або при обмеженій її кількості (до 0,5 кг у подрібненому стані щоденно в одне стійло) практикують застосування щілинної (решітчастої) підлоги в зоні максимального нагромадження екскрементів та сечі.
Під решіткою обладнують канали гідравлічної системи вида¬лення гною.
Важливе значення має обладнання прив'язі, яка повинна обмежувати поздовжні (вперед - назад) переміщення тварин, але не заважати їх відпочинку, а також споживанню корму та води. Прив'язі бувають індивідуальні й групові, жорсткі і напівгнучкі (рис. 2.4), ручні, напівавтоматизовані та авто-матизовані.
Сучасне збірне стійлове обладнання (наприклад, ОСП-Ф-26 оснащене пристроєм для самоприв'язування корів, механізмом групового та індивідуального відв'язування, а також системою забезпечення тварин водою і стояками для кріплення молокопроводів. Секція обладнання (рис. 2.5) складається iз стійлової рами, яка має стояки з кронштейнами для кріплення молочного і вакуумного трубопроводів, основи і напувалками, що виконує одночасно і функцію водопроводу, огорожі та прив'язі з пасткою. Бокові елементи служать напрямними для підвіски, що забезпечує надійне підведення останньої до засувного пристрою пастки. Пастка з фіксуючою пластиною встановлюється в кожному стійлі перед годівницею на висоті 0,4 - 0,5 м від підлоги. Фіксуючі пластини закріплені на загальній тязі, що розміщена вздовж годівниць. На кінці тяги є важіль, який має два положення: для фіксації і розфіксації. Прив'язь складається із закритої та відкритої напрямних, а також підтримуючого кронштейна, жорстко закріплених на монтажній плиті.
 
Рис. 2.4. Стійлове обладнання для утримання тварин на прив'язі: а - групова жорстко-рамна (хомутова) прив'язь: 1 - автонапувалка; 2 - каркас; 3 -механізм групового прив'язування; 4 - кронштейн для кріплення вакуум-молокопроводів; 5 - привод прив'язі; 6 - обмежувальний ланцюг; 7 - шийна рама; б - групова напівгнучка ланцюгова прив'язь: 1 - стійлова рама; 2 - обмежувач  на дві голови; 3 - кронштейн; 4 - регулювальна планка; 5 - роздільник стійлової рами;6 - боковий роздільник

Нашийник з підвіскою надівається на шию тварини І взаємодіє з пасткою при підході корови до годівниці. Перед пуском тварин у стійлове приміщення годівниці заповнюють кормами. Важіль повертають у положення, щоб пластини зайшли в зону відкритих напрямних. Коли корова підходить до годівниці, ланцюгова підвіска потрапляє між напрямними і фіксується за допомогою гумового тягарця. Для відв'язування корови необхідно важелем вивести запірну пластину із зони відкритої напрямної. Тоді тягарець може вільно вийти з пастки.

Рис. 2.5. Стійлове обладнання з автоматичною прив'яззю ОСП - Ф – 26:
а - загальний вигляд: 1 - стояк; 2 - годівниця; 3 - тяга; 4 - автонапувалка; 5 - пасіка; 6 - плечовий обмежувач; 7 - водопровід; б - будова пастки: 1 - закрита напрямна; 2 -відкрита напрямна; 3 - підтримуючий кронштейн; 4 - монтажна плита; 5 - тяга; 6 - пластина; 7 - петля; в - схема автоматичного прив'язування: 1 - ланцюг; 2 - гумовий тягар; г - підвіска, зафіксована у пастці; д - розфіксоване положення підвіски.

У корівниках прив'язного утримання найчастіше застосовують доїння в стійлах у загальний молокопровід чи переносні відра. Новонароджені телята до 20 - денного віку знаходяться в індивідуальних клітках типу КИТ профілакторію родильного відділення. Від 20 - денного до 3 - місячного віку їх утримують безприв'язно в індивідуальних клітках КИТ - Ф - 12 або в групових станках ОСТ - Ф - 32 по 10 - 15 голів; після 3 - місячного віку - в групових станках по 25 - 30 голів. Площу групових станків для телят від 20 - денного до 6 - місячного віку визначають з розрахунку 2 - 2,5 м2 на одну голову.

Корівники з прив'язним утриманням дійного поголів'я з управлінням DeLaval DelPro

Безприв'язне утримання великої рогатої худоби сприяє застосуванню сучасних засобів механізації, кращій організації і спеціалізації праці, що дозволяє різко підвищити продуктивність праці, у два - три рази знизити трудомісткість вироблюваної продукції. При безприв'язному утриманні створюється можливість впровадження високопродуктивних машин (мобільні агрегати для роздавання кормів, прибирання гною, доїльні установки, змонтовані в спеціальних приміщеннях, тощо), які здатні обслуговувати велику кількість поголів'я чи кілька тваринницьких приміщень. Завдяки цьому значно підвищується коефіцієнт використання технічних засобів (до 0,7 - 0,9) і різко скорочуються капіталовкладення в механізацію виробничих процесів.
Варіанти технології з безприв'язним утриманням бувають різні.
Тварин цілорічно утримують без прив'язі на глибокій підстилціі вони вільно виходять на вигульно - кормові майданчики, де є годівниці, групові автонапувалки та навіси для грубих кормів. На кожну корову в приміщенні необхідно мати 4,5 - 5 м2 підлоги, а на вигульно-кормовому майданчику не менше 10 м2 площі з твердим покриттям, для ремонтних телиць - відповідно 3 - 3,5 та 8 - 10 м2. Загальну довжину годівниць визначають із розрахунку 0,7 - 0,8 м на корову, 0,7 м на нетеля - 0,6 м на ремонтну телицю.
При такій системі утримання тварин щоденна норма внесення підстилки становить 1 - 3 кг на одну голову. Гній прибирають бульдозером, а корми роздають мобільними засобами.
Тварин утримують у боксах(рис. 2.6). Внутрішнє планування приміщення з таким способом утримання наведено на рисунку 2.7.
Бокси - невеликі майданчики, відокремлені один від одного боковими роздільниками. Щоб запобігти потраплянню в бокси екскрементів, їх обладнують потиличними обмежувачами у вигляді труби, закріпленої хомутами зверху бокових роздільників.
Обмежувачі не дають змоги тваринам просуватися уперед при дефекації. Спереду бокси обмежені стіною або ж перегородкою. Бетонну підлогу в боксі виконують на 100 - 150 мм вище рівня проходу і покривають гумовими килимками або дошками. У боксах для відпочинку можливе використання подрібненої підстилки (розрахункова добова норма внесення - 0,5 кг на одну голову, частота внесення підстилки - 2 - З рази на тиждень). У цьому разі позаду боксу на підлозі встановлюють брус, який запобігає зсуванню підстилки в гнойовий прохід.
 
Рис. 2.6. Бокс для відпочинку з перехідним обмежувачем і брусом, що запобігає розтягуванню підстилки: 1 - задній брус; 2 - пересувний обмежувач; 3 - роздільник; 4 - перегородка або стіна.

Рис. 2.7. Схема розміщення обладнання приміщення для боксового утримання тварин:1 - бокс для відпочинку; 2 - комбінований бокс; 3 - годівниця; 4 - кормовий прохід; 5 - решітка; 6 - гнойовий канал; 7 - гнойовий прохід.
У деяких випадках для створення тваринам більш комфортних умов, крім основних боксів для відпочинку, обладнують кормові напівбокси (комбібокси) перед годівницями. Комбібокси також оснащують напувалками. Між годівницями передбачені кормові проходи, ширина яких зумовлюється вибором системи і засобів роздавання кормів. У разі використання мобільних роздавачів кормові проходи роблять завширшки 2,3 м.
У проходах між боксами видаляють гній, по них же пересуваються тварини. Проходи влаштовують завширшки 2,5 - 3 м з таким розрахунком, щоб тварини, які перебувають у боксах для відпочинку чи біля годівниць у комбібоксах, мали б змогу вільно переміщуватися вздовж проходу.
Тварин утримують безприв'язно, але фіксують під час годівлібіля кормового столу, розміщеного в окремій секції чи в спеціальному приміщенні - "їдальні" (рис. 2.8).
В усіх варіантах безприв'язного утримання молочного стада велике значення щодо ефективності виробництва має раціональне комплектування корів у групи за продуктивністю і лактаційними ознаками. Доцільно створювати такі групи: новотільні, високопродуктивні, середньої продуктивності, низько продуктивні та сухостійні. Таке групування дозволяє диференційовано годувати та утримувати тварин відповідно до зоотехнічних вимог. Чисельність кожної виробничої групи не повинна перевищувати 60 - 70 голів. При збільшенні їх кіль кості різко зростають стреси тварин, що негативно позначається на їхніх надоях.

Рис. 2.8. Схема приміщення для відпочинку тварин у боксах при годівлі в "їдальні": 1 - "їдальня"; 2 - зона відпочинку; 3 - групові автонапувалки; 4 - індивідуальні бокси; 5 - гнойовий прохід; б - годівниці; 7 - групові напівавтоматичні фіксатори; 8 -прохід для тварин; 9 - кормовий проїзд; 10 - гноєзбиральний конвеєр; 11 - вентиляційна камера

Доїння провадять на доїльних установках високої пропускної здатності, що змонтовані в спеціальному приміщенні При цьому диференційовано, залежно від продуктивності, коровам видають концентровані чи комбіновані корми. За змішаним графіком доїння одна така доїльна установка може обслуговувати кілька груп корів.
Для вільного переходу тварин у доїльний зал і назад, а також для інших переміщень груп у приміщеннях з безприв'язним утриманням обладнують скотопрогінні коридори. У місцях скупчення тварин (перед доїнням, санітарною обробкою в спеціальних станках) влаштовують нагромаджувачі з розрахунку 1,8 м2 площі на одну корову.

Безприв'язне утримання дійного поголів'я - перспективний спосіб утримання 

Конвеєрний спосіб обслуговування тварин поєднує в собі позитивні риси прив'язного утримання і усуває недоліки безприв'язного способу. При цьому способі корови постійно знаходяться на прив'язі або в пересувних станках - візках. До стаціонарних пунктів виробничого обслуговування вони переміщуються за допомогою механізованих пристосувань (транс портерів, тягових ланцюгів або канатів тощо). Останні разом із групою тварин, що переміщуються, і утворюють своєрідний механізований конвеєр.
У даний час відомі три типи конвеєрів такого призначення (рис. 2.9): кільцевий, розроблений в Латвійській сільськогосподарській академії; багатовізковий фірми "Альфа - Лаваль" (Швеція); самопересувний, запропонований Л. П. Кормановським і І. Ф. Шуміловим (Росія).
Головна перевага конвеєрного варіанта полягає в тому, що тварини в чітко визначений розпорядком дня час і заданій послідовності примусово підходять до місця обслуговування. Завдяки цьому виробляються умовний рефлекс і відповідний стереотип поведінки тварин. Конвеєрне обслуговування створює можливості ефективного використання сучасних засобів механізації, а також широкого впровадження систем автоматизації керування всіма виробничими процесами (облік продуктивності, програмоване дозування кормів тощо), дозволяє значно скоротити затрати праці на одиницю продукції.

Рис. 2.9. Схеми конвеєрних варіантів утримання корів: а - петльовий; б - кільцевий; в - з кільцевою доїльною установкою