5.1. Організаційно-технічна та матеріально-технічна підготовка ремонту

image019.png

Рис. 5.1.1. Структура складання план-графіку ремонту устаткування.

 

Перед початком ремонтних робіт проводять організаційно-технічну підготовку. Головний механік підприємства через свої служби (бюро ППР, конструкторське бюро та інші) зобов'язаний забезпечити:

розробку річних планів-графіків профілактичних оглядів і ремонтів;

облік та паспортизацію всього обладнання з присвоєнням кожній машині (агрегату) інвентарного номера та складанням «формуляра» машини (агрегату);

облік технічного стану обладнання в виробничих цехах із заповненням черговим персоналом журналу прийому-здачі змін;

наявність керівництва по ремонту (поточного чи капітального ремонтів);

технічні вказівки на капітальні та поточні ремонти з комплектом ремонтних креслень, а також каталог деталей і складальних одиниць;

наявність норм витрат запасних деталей і матеріалів.

Річний план-графік ремонту складають на кожну одиницю обладнання на підставі даних обліку роботи, відображених в «формулярі» машини, структури і тривалості міжремонтного циклу і відпрацьова­ного часу за період від останнього планового ремонту обладнання.

На підставі затвердженого річного план-графіку складають уточнені графіки на кожен місяць. Місячним графіком встановлюють рівномірне завантаження ремонтного персоналу, призначають відповідальних осіб за проведення ремонтних робіт у встановлені терміни.

image020.png

Рис. 5.1.2. Форма місячного план-графіку ППР обладнання.

 

Для підприємств із сезонним виробництвом виконання ремонтних робіт планують в міжсезонний пе­ріод під час найменшого навантаження, а також в період планових зупинок устаткування цехів і підприємства в цілому.

До складу матеріально-технічної підготовки ремонтних робіт входить здійснення наступних заходів:

своєчасне і комплексне забезпечення матеріально-технічними ресурсами;

оснащення ремонт­ної служби обладнанням, контрольно- вимірювальними інструментами, пристосуваннями і засобами механізації, відповідними характеру і обсягу ремонтних робіт;

планомірне виготовлення нових і відновлення зношених деталей із застосуванням передових методів підвищення зносостійкості;

раціональні методи прийому, зберігання, видачі та обліку руху деталей, інструментів і ремонтного оснащення.

Потреба в матеріальних ресурсах для ремонтно-експлуатаційних потреб визначають кількома методами:

за індивідуальними нормами витрат ресурсів на фізичну одиницю обладнання для поточного або капітального ремонту (з додатковим урахуванням витрат матеріалів при міжремонтному обслуговуванні);

за нормами витрат ресурсів на умовну ремонтну одиницю і обсяг робіт, вираженої в одиницях ремонтної складності устаткування;

на основі обстеження технічного стану обладнання.

Норми витрат матеріальних ресурсів становлять максимально допустиму величину витрат їх на одиницю роботи в планових організаційно-технічних умовах її виконання.

Норми повинні бути науково обґрунтованими і динамічними: їх встановлюють і удосконалюють у міру впровадження передових методів організації ремонтного виробництва та праці. Вони можуть бути:

перспектив­ними (на тривалий період освоєння);

річними (з урахуванням планових завдань по економії);

поточними (встановленими за робочими кресленнями, технологічними картами і з урахуванням фізико-технологічних характеристик застосовуваних матеріалів);

індивідуальними (для конкретних організаційно-технічних умов);

груповими (для однотипних робіт) з різним ступенем укрупнення.

image021.png

Рис. 5.1.3. Класифікація норм і нормативів матеріальних ресурсів.

 

Для визначення потреб в матеріалах на ремонтно-експлуатаційні потреби для кожної галузі переробної промисловості затверджені об'єктивні норми витрат матеріалів для основних видів технологічного обладнання. Для тих видів обладнання, на які об'єктивні норми не поширюються, на підприємствах встановлюють тимчасові диференційовані за видами ремонту норми витрат матеріалів. Ці норми розробляють для кожного виду обладнання на основі дослідних даних, отриманих на підприємствах.

Потреба в запасних частинах повинна забезпечити здійснення всіх видів ремонту та безперебійної експлуатації обладнання. Однак, запас їх не повинен перевищувати певну норму.

Відділ головного механіка встановлює економічно доцільні норми запасу деталей на підприємстві на основі типових норм витрат запасних частин на виріб. При визначенні норм запасу на великі трудомісткі деталі необхідно враховувати фактичний цикл виробництва для кожної деталі (включаючи період оформлення замовлення і включення його в план) час на отримання нових поковок і лиття по кооперації і т.д.

Термін служби запасних частин визначають на основі даних про фактичну витрату цих деталей і періодичності їх витрати шляхом ділення днів зберігання деталей на складі на число витрачених деталей за цей період. Деталі, що замінюються через аварію, в розрахунок не приймають.