4. ТЕХНІЧНЕ ДІАГНОСТУВАННЯ ОБЛАДНАННЯ

Під технічним діагностуванням розуміють визначення стану (ступеня справності і працездатності) обладнання безрозбірними методами.

Діагностування може бути:

об'єктивним – здійснюється за допомогою контрольно-вимірювальних засобів;

суб'єктивним – проводяться за допомогою органів почуттів виконавця за непрямими ознаками або з використанням найпростіших технічних засобів, які дозволяють лише орієнтовно оцінити стан обладнання, або на основі експертних оцінок.

Розрізняють такі види діагностики:

функціональна – для оцінки експлуатаційно-технічного стану обладнання по його ефективності;

структурна – для виявлення несправних елементів обладнання і встановлення характеру або існуючих їх дефектів;

причинна (генетична) – в зв'язку з відмовою що виникає або виявленою несправністю;

міцністна – для передбачення можливого стану обладнання до певного періоду часу або наближеного встановлення ресурсу безвідмовної роботи;

методична – для встановлення раціональних способів усунення несправностей елементів обладнання.

image011.png

        Рис. 4.1. Система діагностування обладнання.

 

Визначення дійсного стану об'єкта передбачає наявність певної сукупності послідовних операцій діагностування у вигляді обґрунтованої програми і алгоритму. При цьому методична достовірність результату діагностування визначає повнота вихідної інформації про стан контрольованого об'єкта, вибір показників і порядок їх об'єктивної оцінки при визначенні працездатності або виявленні несправності.

Ймовірність зниження працездатності обладнання або його елемента в умовах експлуатації можна визначити, об'єктивно оцінюючи лінійний знос сполучень і зазори в з'єднаннях, вібрації, спектральний склад і інтегральний рівень шуму.

У число способів діагностичного контролю функціонування технологічного обладнання входять:

оцінка ефективності роботи по комплексу механіко-технологічних показників;

image012.jpg

Рис. 4.2. Процес технічного діагностування обладнання.

 

визначення дійсних витрат енергії при холостому або робочому режимах і зіставлення їх з номінальними;

image013.png

 

а) – комп'ютерний стенд для тестування та прокатки гідромеханічних передач.:1 – каркасний стенд; 2– привід асинхронний електродвигун (AED); 3 – частотний перетворювач для управління; 4 – карданний вал для aED і GMP; 5 – автоматизована робоча область на базі персонального комп'ютера для контролю процесу намотування gMP (комп'ютер, принтер, збір і контроль даних пристроїв GMP, кабелів). б) – стенд для випробування асинхронних електричних двигунів.

Рис. 4.3. Стенди для випробування обладнання.

 

- визначення зазорів в рухомих з'єднаннях;

image014.png

а) – вимірювач глибини; б) – вимірювач товщини; в) щупи для вимірювання зазорів; г) – нутромір; д) – штангельциркуль.

           Рис. 4.4. Інструмент для вимірювання зазорів та розмірів деталей.

          

          image015.png

           Рис. 4.5. Пристрій для вимірювання осьового зазору підшипників.

 

визначення температури корпусів підшипників, ступеня нагрівання мастила в редукторах, в кожухах ланцюгових і зубчастих передач;

image016.png

 

а) – термодетектор GIS 1000 C Bosch (пірометр, контактний термометр, гігрометр та термометр повітря); б) – інфрачервоний  термометр SKF.

Рис. 4.6. Пристрої для вимірювання температури.

 

оцінка вібраційного і акустичного стану працюючого устаткування по амплітуді, швидкості і прискоренням вібраційних переміщень, характером шуму, його інтегральним рівнем і спектральним складом.

image017.png

а) – АРМ (автоматизоване робоче місце) для вимірювання шуму та вібрації; б) –багатофункціональний пристрій Екофізика.

Рис. 4.6. Пристрої для вимірювання рівня шуму та вібрації.

 

Вимірювання віброакустичних параметрів пристроями Октава та Екофізика

image018.png

 

Для термічної індикації несправностей використовують так звані термоіндикаторні фарби, які в залежності від температури поверхні змінюють свій колір. Вимірювання рівня шуму здійснюють шумомірами, віброакустичну діагностикурезонансними стетоскопами. Крім результатів технічної діагностики, при оцінці можливого стану обладнання і розробці заходів для підтримки його працездатності на необхідному рівні враховують думку висококваліфікованих операторів машин і апаратів, а також налагоджувальників і ремонтників.