Регіональна економіка. Електронний посібник. Завадських Ганна Миколаївна

Аграрно-промисловий комплекс — сукупність галузей народ­ного господарства, що зайняті виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом засобів виробництва для такої діяльності.

Галузь промисловості — сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробле­ної продукції, однорідністю переробленої сировини й основних ма­теріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Глобалізація економіки  —  становлення глобальних транснаціональних корпорацій, регіоналізація економіки, інтенсифікація світової торгівлі, фінансова гобалізація.

Державний бюджет України — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Ре­спубліки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Електроенергетика — галузь промисловості, що охоплює вироб­ництво електроенергії, її транспортування, електромережі, котельні та інші об’єкти.

Закономірності розміщення продуктивних сил — об’єктивні, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між усіма елементами їх просторової організації.

Інвестиції — вкладення грошових коштів, майнових та інтелек­туальних цінностей у матеріальні та нематеріальні активи, фінансові інструменти з метою одержання прибутку, або соціального, еко­логічного ефектів тощо.

Інновація — вперше створений і використаний засіб або спосіб діяльності (нова техніка, нова технологія), яка дає реальний ефект (економічний, екологічний, соціальний) і в якому втілені нові знан­ня (наукове відкриття, технічний винахід тощо).

Кооперування — система міжгалузевих, внутрігалузевих, міжрайонних, внутрірайонних економічних зв’язків.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) — це сукупність підприємств, пов”язаних з вирощуванням і переробкою (до одержан­ня кінцевої продукції) лісової сировини.

Макроекономічний район — крупний економічний район, що являє собою цілісний територіально-виробничий комплекс і об’єднує певні групи адміністративно-територіальних одиниць.

Машинобудівний комплекс — сукупність галузей промисло­вості, що виробляють машини й устаткування для потреб народного господарства.

Мережа економічних районів — результат економічного райо­нування у вигляді системи економічних районів (таксонів) різного рангу та типів, яка відображає територіальну організацію народного господарства, що об’єктивно склалася.

Міграція — переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання. Розрізняють зовнішню і внутрішню, зво­ротну і незворотну міграції.

Науково — технічний прогрес — вирішальний фактор інтен­сифікації усіх сфер виробництва, який являє собою безупинний про­цес взаємозалежного поступального розвитку науки, техніки, вироб­ництва і сфери споживання, які утворюють єдиний послідовно спо­лучений комплекс “наука — техніка — виробництво — споживання”.

Нафтова промисловість — сукупність підприємств з розвіду­вання і видобутку нафти й попутного нафтового газу, зберігання й транспортування нафти, її переробки; включає нафтодобувну й наф­топереробну промисловість.

Паливно-енергетичний комплекс — сукупність галузей промис­лового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання.

Принципи розміщення продуктивних сил — головні ідеї та вихідні положення, що формують першооснову їх територіальної організації.

Природно-ресурсний потенціал — фактор розміщення продук­тивних сил, який включає сукупну можливу продук­тивність природних ресурсів і природних умов, які можуть бути за­лучені в господарську діяльність.

Продуктивнї сили — система матеріальних елементів та людей, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності за­безпечують виробництво матеріальних благ та послуг для задово­лення потреб суспільства.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території ви­робничо-територіального поєднання підприємств, що склалося істо­рично або формується .

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з посе­ленням, яке виникло при ньому.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробни­чої спеціалізації .

Промисловий центр — місто, або селище міського типу, де зо­середжено декілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю.

Районування економічне — науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формують­ся внаслідок розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Регіоналізація — як об’єктивна тенденція все більшого орієнту­вання процесів економічного відтворення, а також обсягів, характе­ру та територіально-господарських пропорцій суспільного вироб­ництва відповідно регіональним передумовам розвитку та суспільно-економічним потребам соціумів регіонального рівня.

Ринкова інфраструктура — сукупність галузей та видів діяль­ності, які обслуговують ринок і забезпечують безперервність його функціонування, умови нормального розвитку ринкових відносин

Розміщення продуктивних сил — процес наукового обгрунту­вання та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо їх просторової (територіальної) організації.

Спеціалізація — форми організації виробництва, при якій виго­товлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбу­вається в самостійних галузях або на відносно відокремлених підприємствах.

Територіальна організація продуктивних сил — науково-обгрунтоване розміщення взаємозв’язаних виробництв, сфери обслуговуван­ня та населення, яке забезпечує економічний та соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплектування на певній території.

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) — частка народ­ногосподарського комплексу країни в межах крупного регіону, яка відзначається тісним взаємозв’язком і взаємообумовленим розвит­ком різних галузей виробництва.

Транспортний вузол — комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менше як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів.